Той випадок, коли всі давно прочитали, а ти тільки тепер добрався до книги) Ну що ж – це було дійсно дуже епічно й цікаво. Для тих хто не знає, коротко про сюжет: тут дві часові лінії. Перша – про юнака Арістея із давніх Афін, що вирушає на пошуки зниклого батька, і це приводить його аж

З часу “Пациків” уже забув, наскільки Дністровий вміло передає отой дух дев’яностих, який я не надто застав. Є в нього оця відвертість і оце вміння передати ту епоху з точки зору пацанів, що саме формувалися під її впливом. Він не прагне якось охудожнити чи спростити текст, а подає, наче паталогоанатом труп в морзі — холодне

Прочитавши “Місячну дитину” Алістера Кровлі я нарешті закрив гештальт по серії “Майстри готичної прози” і готовий до споживання 4-го тому Лавкрафта. Руки до цієї книги дійшли лише через рік після купівлі. Причин декілька – не було того самого настрою на таку літературу та, що там приховувати, трохи піддався тій істерії про “погану книгу” “поганого автора”

Така маленька книжечка, а яка ж вона жорстока… Якщо раніше найтрешове, що доводилося мені читати було «Яма» Купріна, то тепер цей список розширюється. Це розповідь про зріз життя в Румунії після падіння комуністичного режиму Чеушеску: 18-летній Аліні доводиться піти у веб-проститутки через борги батька, якого було засуджено через тісний звʼязок з тим самим злочинним режимом.

Чергова книга з улюбленої серії «AD ASTRA» видавництва Жупанського дочекалась-таки своєї черги на прочитання. Цього разу це збірка оповідань «батька» кіберпанку Вільяма Ґібсона. Оповідання всі різні, але, на жаль, їх не дуже багато. Декілька з них сподобались дуже сильно, а деякі були відверто слабенькими, як на мене. Отож, погнали по порядку. «Мнемонік Джонні» Фільм з

Розповідь побудована навколо особи Якуба Шелі, легендарного ватажка протипоміщицького повстання, яке увійшло в підручники як Rzeź galicyjska, тобто “Галицька різанина”. Шелю дуже легко порівнювати з іншим, більш відомим українцям ватагом — Олексою Довбушем, тим паче зараз, коли в розпалі показ однойменної кінострічки. Занадто багато в них спільного та непересічного. Обоє харизматичні, з видатними лідерськими якостями,

Якщо б ви опинилися в США 1950-х рр. і вас щось напоумило заробляти гроші письменництвом, то шлях тут лише один – товсті романи, які все одно будуть продавати в м’яких обкладинках. Або ж знайти собі нормальну роботу. Айзек Азймов був університетським професором. Рей Дуґлас Бредбері – голівудським сценаристом. Філіп Кіндред Дік хотів жити лише з

Читання цього збірника зайняло в мене аж 4 місяці. При цьому більшу половину я прочитав за останній тиждень. Те, що спочатку сприймалось як щось мало зрозуміле, химерне та надто вичурне (особливо в порівнянні з іншими книгами серії “Майстрів готичної прози”) стало за останній час чимось близьким та дуже особистим. Та що там, якщо у квітні

Першу частину цієї серії, «Сліпобачення», я читав восени 2022 під час харківських блекаутів. Тобто, обставини були на боці концентрації. Попри те, що hard sci-fi не є моїм найулюбленішим жанром (зізнаюсь, я його навіть трохи побоююсь), текст захопив мене із перших абзаців. Цей інтимний акт захопленого читання тривав до самої останньої сторінки. До «Ехопраксії», яка є

Продовження знайомства із серією “Ad Astra“. Ця збірка оповідань дала відчути досить цікавий спектр емоцій. Від “заплутано і знову довбані руцькі”, до “хмм, в цьому щось таки є”. Всього ця тоненька книжечка має 10 оповідань. Коротко про кожне без спойлерів: Мнемонік Джонні. Фільм дивився дуже давно і не факт, що повністю, тому потрібно буде переглянути.