Почати книжку під час зливи та закінчити в спекотний день. Едгару По би сподобався цей контраст. Але точно це невідомо, хіба що привид По навідається до мене в гості. Зараз я тримаю в руках його книжку і відновлюю те давнє почуття, яке виникає кожного разу, коли читаю його новели. Зокрема – згадка про університет, де

Купив “Ковток повітря” і взяв до рук лише для того, щоб відпочити від фантастики. Не знав про неї майже нічого, але після “1984” і “Колгоспу тварин” я був впевнений, що ці сторінки будуть витрачені не дарма. Англія. Період саме перед Другою світовою. Головний герой згадує своє дитинство (початок XX століття). Як було гарно жити в

Нема тіла, нема душі. Нема матерії. Нема німоти. Нема омани. Продовжую мандри по альтернативній українській літературі. Цього разу — збірка оповідань, а мені про них завжди найскладніше писати. Підземна ріка тече крізь усі оповідання, які вмістилися на сторінках книги: спільні символи, мотиви, місця, події, неістоти, кольори, звуки, метаморфози, світи пронизують читача, проходять крізь кору головного

Три роки вже не можу написати рецензію на цю книгу. Бо це завше переростає в занурення в має дитинство та юність. В мої 90-ті, якби пафосно це не звучало. В мої 90-ті як я бачу їх зараз з висоти прожитих 35 років. І чомусь бачу та рефлексую я ці роки завжди о 04.30 ранку, коли