Дочитала. Сиджу тепер. Підперла голову рукою й думаю: «Ні-фі-га-со-бі…» Отепер я зрозуміла, чому мені писали, що трохи заздрять майбутньому знайомству з Дністровим. Так, народ, я з вами більш ніж згодна )) З віддалено подібної тематики читала колись збірку Ю.Покальчука «Окружна дорога», але «Пацики» – це більш жорстко, відверто, натуралістично й епічно. Найкраще, на мою думку,

Як же довго я збирався з думками, аби написати про цю книгу. Роман-спустошення, після якого бажання читати немає ще кілька тижнів. Роман-мозаїка, до якого “примерзаєш”, доки не дізнаєшся фінал. Роман-відчуття, який змушує тебе морщитися від холоду, незалежно від погоди за вікном. Та й просто одна з найкращих читаних мною книг. Усе це — “Терор”. Перегорніть