Якщо я ще колись (гіпотетично!) захочу прочитати книгу з такою кількістю страху, розпачу, болю, фізичного і морального, буквальним пеклом пекельним, у яке люди самі себе загнали з власної волі (і продовжують це успішно робити й зараз) – просто перечитаю цей відгук і лясну себе по руці, яка потягнеться за подібною книгою. Я знаю себе: людині

В основі трагедії закладена постать людини яка дійсно існувала. Йоганн Фауст жив у середньовіччі й вважався магом, чорнокнижником і чаклуном. Надалі ця таємнича постать настільки обросла міфами й легендами, що надовго укорінилась у європейському епосі та фольклорі. Оповіді про таємничого доктора Фауста ввійшли в літературу, і були написані простою мовою для широкого загалу. Їх ставили

Книжка з мого особистого топ-скількись-там, які я ще перечитаю. Одразу щирі співчуття і подяка Петрові Таращуку за переклад. Продиратись через багатоповерхові хащі складнопідрядних речень тяжко в рідній мові, що вже казати про іноземну. Це до того, що почати складно. Мало діалогів, мало крапок. Але потім затягує. Що ж воно таке? Ідейне та хронологічне продовження Орвеллівського