Ця історія – це справжнє оспівування шістдесятих у всій їхній красі. І я раджу прочитати цю книгу навіть тим, хто вважає, що пам’ятає 60-ті, тому що, як кажеться: ті, хто пам’ятає шістдесяті, насправді в них не були. Автор: Софія Челяк Джерело: YouTube Хочу прочитати

«Терор» схожий на нескінченну крижину: під час читання цього роману ти ковзаєш його одноманітною заледенілою поверхнею, часом падаєш навколішки, перечепившись через якийсь гребінь, але зібравшись із силами підводишся, аби дістати далекогляд, прикласти його до ока й вгледіти хоча б натяк на широке розводдя-різноманіття. Раніше я познайомився з творчістю Сіммонса завдяки першій книзі з циклу «Гіперіон»

Хочу порекомендувати вам цікаву збірку Абрахама Мерріта від чудового видавництва Жупанського. Гори, відьмо, гори. Повзи, тінь, повзи. Чудові містично-детективні розповіді, для всіх, хто полюбляє відьом, магію вуду, старі легенди та їх усучаснення. Так, саме цю збірку радив би читати перед сном)) Читається легко і захоплено. Якби не потрібно було спати – прочитати можна було б

Ця книжка вау і супєр. У цієї книжки немає початку і кінця. Вас просто раптово включають в коло, а через 150 сторінок так само раптово з нього викидають. Автор показує вам шматок життя головного героя. Вибір за вами: прожити цей проміжок часу разом з героєм чи відмовитися. Щоб насолодитися книжкою, не вимагайте від автора чіткості

Події цієї різдвяної історії розгортаються в німецькій гімназії-інтернаті для хлопчиків. Історія описує пригоди кількох друзів за кілька днів до Різдва. Життя в хлопців насичене, вони постійно потрапляють в якісь халепи ( хтось може називати це і пригодами) часом із власної провини, а часом і ні. А потім виплутуються з тих халеп. Звичайне хлопчаче життя. Книга

Уявіть кінець 21 сторіччя. Людина досягла значного прогресу в освоєнні мозку, та все ж не відкрила ще всіх його таємниць. І раптом у небі з‘являються тисячі Світляків, які згорають. Хто вони? Чого хочуть? Команда із людини-синтетика з половиною мозку, людини-лінгвіста із множинною особистістю, вченим-біологом та військовою на чолі із справжнім вампіром вирушають на край Сонячної

Книги Пітера Воттса цінні глибиною. Адже нафантазувати майбутнє – це півсправи, а от продумати все до деталей, та ще й обґрунтувати, значно складніше. Якщо коротко виокремити сюжет, то наче нічого особливого, ми вже бачили і читали вдосталь книг, де людство все більше оцифровується і водночас балансує на межі загибелі. Лише у Воттса все дуже гарно

Це дуже талановитий автор. Усвідомила це не одразу. Навіть спершу подумала, що мені не дуже подобається. Потім, коли почало подобатися, зрозуміла. Цей автор пише так, що читач бачить описане не авторськими, а своїми очима. Я таке стріла вперше. Сам автор дуже ховається, хто він визначити нелегко. Взагалі я себе не дуже комфортно почуваю, бо читаю

Ще одна антиутопія – підсумок минулого століття і передбачення на майбутнє. В передмові сказано, що попереджає про небезпеку ісламу, релігії загалом. Останнє може й вірно, хоча мені здалося, що йдеться більше про небезпеку людини для себе самої. Про бажання частинки осягнути замисел цілого, про причини й потребу шляху у високу й холодну гору, ризик зірватись

Невже звичайну ввічливість кожен сприймає як слабкість людини, а отже, як сигнал мисливського ріжка до початку цькування? ⠀ Ось знову зіткнувся з прикладом альтернативної літератури. Я радий, що в короткому описі було сказано готуватися до суміші абсурду, реалізму і ядучого сарказму, інакше взагалі не знав би що робити. ⠀ Важко описати про що саме “ПДМПД”,