Максим Гах “Прогулюючись пустелею”. Як на мене найкраща авторська збірка короткої прози першої половини 2019. І друга за атмосферністю та майстерністю в серії Альтернатива після збірки Олексія Жупанського “Побутовий сатанізм”. Я люблю коли автор вміє опанувати слово. Власне опанувати надмірність в словах. Або майстерно використовувати цю надмірність. Просто і складно щоб було. Так от, Жупанський

BRAVE NEW USSR або АНТИОДА ОФІСНОМУ ПЛАНКТОНУ або КУДИ ПРИВОДИТЬ САМОТНІСТЬ? А ви малювали мультики в блокноті? Це коли спершу малюється один кусочок картинки, на наступній сторінці до нього додається ще якийсь, далі ще і наприкінці виходить рухоме зображення, власне, та картинка, яку вам і хотілося показати. Я такого не робила, малювати не вмію. Але

Оцінка 9/10 Може я пишу цей відгук і трохи запізно, адже книжка була видана ще восени 2018го, та все ж таки його написати варто. Якщо ви любите тверду наукову фантастику, то цей роман саме для вас. Автор тут звертається до теми першого контакту, яка багатьом вже набридла через свою шаблонність та одноманітність, бо зазвичай в

Себастіан Гаффнер, “Гітлер. Примітки до біографії”. Дочитала пару годин тому і ніяк не можу заспокоїтися: я у повному захваті!!! Це найкраща книга з тих, що я прочитала з початку року. І це претендент на книгу року 2019! Принаймні серед нон-фікшн точно. Березень мене вже вкотре тішить супер-класними книгами: наприклад, минулого року саме в березні я

Доволі незвичайний нон-фікшн у якому автор пропонує свою візію майбутнього. На основі аналізу поведінки мурах, термітів, риб і деяких ссавців він намагається спрогнозувати, куди нас у далекому майбутньому заведе матінка еволюція. Як довго ми ще залишимося Сапіенсами? Коли дамо життя новому виду? (Не думаю що тут матимуть місце конкретні терміни, адже еволюція процес поступовий). Який