Повертаючись до теми не англомовної фантастики. На цей раз ще ближча ніж польська – українська. “Закоłот. Невимовні культи” привернув увагу тим, що розширює всесвіт Лавкрафта. Так співпало, що я як раз закінчив читати третій том збірки Говарда Філіпса від Видавництво Жупанського, як на їх сторінці побачив пост про новинку із серії Альтернатива. А змушувати купувати

На одному з Mystetskyi Arsenal, який доречі цьогоріч скасовано, познайомилася з Видавництво Жупанського і відкрила нового автора Олексій Жупанський. Відтоді маю всі його книги і шалене містичне задоволення інтелектуальної української літератури. Щодо Лахмітника, він правдива сторі 90-х років нашої країни. Книгу треба включити до вивчення в обов’язковому порядку. За суттю, це як Плаха Айтматова свого

Зрозуміло, чому Дністрового порівнювали з Берджесом (якого, доречі, теж добре було би прочитати, а не знати бо “Рабіновіч переспівував”). І як не дивно – зрозуміла, чому це для мене “тепле”. Поки – лише кілька десятків сторінок; але достатньо, щоб згадати дику прекрасну молодість. Мені пощастило – я пройшла рівно по межі; з одного боку прогулювала

Магічний реалізм на окремо взятих районах Вгодоване чорнокнижжя на 480 сторінок читається необґрунтовано легко, набагато складніше потім зібрати докупи враження. Не до таких збірок оповідань я звикла, але буду зовсім не проти, якщо раптом таких збірок побільшає. «Голова змія» — одинадцять історій про міста та їх мешканців, де містичне та непояснюване з’являється так само легко