Досить давно викупив “БтБ!ЧГ“, але все якось остерігався і не наважувався, а тут надибав на розпродажі збірку короткої прози і вирішив себе підготувати до більш повноформатного чтива. Це бомба! Відверто – такого змісту і напору я явно не очікував. Письмо затягує і водночас відштовхує. В кожному тексті присутній як гарний сюжет, підтекст для роздумів і

8 днів – 8 історій… Так, можна було прочитати й за вечір (159 с.), але я вирішила посмакувати їх не поспішаючи. Не буду описувати зміст, не буду посилатись на різні джерела з рейтингами, в яких ця книга вже впевнено завоювала лідерські позиції, а зупинюсь все ж на своїх враженнях по пунктах: 1. Вона стильна! В

10/10. Найкраще, що прочитав з того, що вийшло за останні півроку. Орбітовський ідеальний оповідач. Історії які він розповідає (пише) прості, легкі, гіпнотизуючі, буденні та незбагненні як червоні штори чорного вігваму. В такий вігмам колись зайшли Кінґ, Баркер, Вайнонен, Стасюк, а вийшов з нього десь посеред запльованого братками, спального району польського міста Лукаш Орбітовський і занурив

Чергова збірка оповідань в моєму читацькому доробку. Книга невелика, читається за день – якщо час дозволяє, або за два – дорогою на роботу або з неї любої. Особливо рекомендую читати книгу їдучи в транспорті, особливо тролейбусом, особливо якщо знаєте Львів трохи більше аніж центральну його частину 🙂 Придбав книгу з двох причин: сподобалась обкладинка (як

Колись я писала, що роман Джорджа Орвелла “1984” раджу читати всім. Але тепер трохи перефразую: книжки Джорджа Орвелла варто читати всім! У нього не тільки “1984” і “Колгосп тварин” класні, а й усі інші твори найвищого рівня. Читала його есеї, а тепер от і “Данину Каталонії” – спогади про участь у громадянській війні в Іспанії,