Каллокаїн, або чому я люблю антиутопії Багато емоцій, мало по сюжету, але я думаю що всі знають стандарти антиутопій 😉 Автор: @Olena_Traven Джерело: YouTube Хочу прочитати

Моє знайомство з Орвеллом почалося з його твору “Данина Католонії” (дякую Видавництво Жупанського за переклад). В цій книзі є все – військові хроніки очевидця громадянської війни в Іспанії, документальна розповідь Орвеллом травневих подій в Барселоні, коли точилися вуличні бої між комуністами та анархістами, аналічні роздуми та огляд європейської преси на ці події. Орвелл попереджає про

Чомусь я подумала, що похмурий готичний жахливчик, не дасть мені заснути у марафоні #читаємо24години. Але й страшні казочки заколисують ?. Хоча Мерріта я збираюсь хвалити, тому що тут все у кращих традиціях Едгара Аллана По. Знаєте, у Мерріта є така фішка: він любить головних героїв одних творів робити другорядними в інших. Тому у цих двох

Я прочитав ‘’Транс’’ за два дні. Точніше, за п’ять годин двох днів. Українець, каже що писав його три місяці. Читати почав в дорозі, ні це була не подорож, я повертався додому. В навушниках Sinnerman Ніни Саймон. Історія розкочегарюється поволі, мова трохи важкувата, автор легко кидає іншомовні фрази і слова. Звісно, це підкреслює атмосферу і дозволяє

Цього разу я стартую із Євгенія Ліра і його збірки “Підземні ріки течуть” горор-оповідань чи містичних оповідань – тут вже кожен читач може визначитись персонально, а я переходжу до справи. Містика в людській уяві є не стільки жанром, а стільки рефлексом, що десь у просторі нашого світу відбуваються незбагненні процеси, яким наша уява мимоволі надає

? ХИМЕРНЕ ФЕНТЕЗІ ? ?? Олександра Завару, автора книги “Песиголовець”, називають українським Стівеном Кінгом. Його твори порівнюють з книжками короля горору. На запитання: “Про що ваша книжка?” Олександр завжди говорить: “Про кохання, яке завжди є в житті людини.” ? “Песиголовець” розповідає про письменника Юрка Побивана, який на спаді кар’єри, їде разом із родиною на Прикарпаття,

“Коли немає Бога, то на сторожі добра має стати людина.” Дочитав я нарешті Голокост F який вже довгий час припадав пилом на поличці. Можу сказати, що враження в мене склалося дуже двояке. Не можу рекомендувати пересічному читачеві. Книга читається важко. Справа навіть не в стилі написання. Справа у гротескності образів і ідей які використовує автор.

У мене зі Львовом – романтика ? Побачення раз-два на рік. Феєрверк емоцій, інтелектуальні прогулянки Форумом видавців, дольче віта. Переїхати до Львова – це мовби оселитися в музеї чи антикварній крамниці. Так мені здається. Побут і романтика несумісні? Одного дня я захотіла знати про Львів більше. Ким він був? Із ким жив? Хто зробив це

У старі часи, коли я читав по одній книжці за раз і не розумів, як це — читати декілька одночасно, натрапив на рецензію Oleksandr Zavara на «Зібрання творів» Амброуза Бірса. Сашко в ній наголошує: «Саме цю збірку оповідань неможливо читати запоєм». На що я відреагував із викликом, тож… читав її цілу осінь. Оповідання за оповіданням,

Джордж Орвелл, справжнє ім’я Ерік Артур Блер, народився в аристократичній, але бідній родині. До того, як стати письменником він служив в Східних колоніях: Індії та Бірмі, а згодом повернувшись в Європу на перших порах вів доволі бідне життя. Враження від перебування у буквальному сенсі “на дні” Парижа і Лондона він майстерно описав в цій книзі.