Отже, збірка складається з 2 оповідань, події яких відбуваються в одному світі, також вони поєднані між собою другорядними героями. Тому раджу прочитати спочатку “Гори, відьмо, гори”, а потім вже “Повзи тінь, повзи” ? “Гори, відьмо, гори” Одного дня до лікарні привозять пацієнта, з дивною хворобою, яка скоріше нагадує одержимість. Офіційна наука не може пояснити причину

Ось нарешті і перегорнута остання сторінка зібрання творів Артура Мекена. Я досить розтягнув читання (деякі твори читались відразу, деякі розбивались на частини), але все ж отримав те, чого очікував. Хоча спочатку здавалось, що я помилився. Далі по черзі. Чудова передмова Євгена Ліра. Нічого додати, нічого відняти. Завжди цікаво дізнатись щось нове. Великий бог Пан. Саме

Книга, яку порівнюють з “Миколою Джерею” Левицького, бо вона – про чоловіка, що вперто тікає від самого себе. Зізнаюсь, читати Фолкнера було важко. Він обтяжує текст, уповільнює сюжет і, взагалі, має незвичну манеру оповіді. Тільки оглядаючись назад, стають зрозумілі деякі його прийоми. Сюжет не лінійний, автор нанизує епізод на епізод, які потім складаються в сюжетне

«Але тепер уже годі було розібрати, де людина, а де свиня». Що ж прочитала я «Колгосп тварин» Орвелла — і мені сподобалося те, як автор описав тодішній «рівноправний» радянський устрій. Надзвичайно влучно. Спершу в книзі подана передмова Джорджа Орвелла до українського видання. В ній він пише декілька слів про себе й своє життя, погляди, а

Оцінка: 4,5/5 Всі ті хто читав “Сліпобачення” в один голос твердять – це складне чтиво! Я не стану винятком. І також скажу, що зрозуміти книгу не так легко, як би хотілося. ? Перед нами майбутнє. Майбутнє у якому немає межі людському удосконаленю. Де роздвоєння особистості це норма, а інтимна близькість та кохання сприймається, як щось