Прочитавши “Місячну дитину” Алістера Кровлі я нарешті закрив гештальт по серії “Майстри готичної прози” і готовий до споживання 4-го тому Лавкрафта. Руки до цієї книги дійшли лише через рік після купівлі. Причин декілька – не було того самого настрою на таку літературу та, що там приховувати, трохи піддався тій істерії про “погану книгу” “поганого автора” і взагалі – “ви там здуріли сатаністів друкувати”???

Ото й стояла вона собі тихенько на поличці, дивлячись, як я намагаюсь впихнути 3 ряд книжок. Але всьому очікуванню колись приходить кінець. І тепер, після майже 300-т сторінок тексту та післямови перекладача Євгена Ліра я можу зі всією упевненістю заявити, що ця книга дуже круто вписується в серію від Жупанського і її навіть не можна назвати найгіршою.

З офіційного синопсису: В основі сюжету «Місячної дитини» лежить оповідь про молодого мага, який оволодіваючи окультними знаннями, наважується на зухвалий, ще не бачений експеримент і водночас вступає у протистояння з орденом «Темної ложі», члени якого послуговуються забороненими магічними практиками, ризикуючи цим зруйнувати і без того хистку рівновагу у світі.

Читаючи “Місячну дитину” ловиш себе на думці, скільки тут роздумів про все на світі. От ти йдеш по сюжету, а тут відволікаєшся на обговорення метафізичних, або наукових речей. І що саме класне, так це те, що ці “вставки” дуже цікаво читати і вони прекрасно вписуються в основну ідею книги. Тут можна вже й відмітити стиль письма Алістера Кровлі (відразу видно людину дуже освічену) та переклад Євгена Ліра, який зробив неймовірну роботу, щоб ця естетика передалася українською мовою.

На початку роман може справити враження дивного та, можливо, наївного. Та промине лише декілька сторінок і він вже не відпускає. Що вже казати, що останні дні я дочитував “Місячну дитину” з температурою, але не відкладав книгу! І хоча сюжет розвивається поступово та неспішно, проте деякі сцени на стільки карколомні та крутяцько написані, що аж ловиш читацькі дрижаки. Кінцівка – то окрема історія, над якою й досі ломають голови дослідники та біографи Кровлі. Не можу не сказати про сцени, які можуть вразити навіть сучасного читача своєю ницістю та жорстокістю. Проте, якщо порівняти їх з тим, що зараз друкують і показують по телебаченню… Скажемо так, сучасність перевершує “найгіршу людину на світі”, “Звіра 666” на ці ж 666 голів.

Як підсумок скажу, що “Місячна дитина” перевершила мої очікування. Це не просто книга на один раз і забув, все таки є відчуття, що колись захочеться до неї повернутись. Адже це досить різносторонній роман, який криє під собою багато сенсів. Тому якщо ви так само як і я відкладали покупку чи читання цієї книги – спробуйте. Можливо придеться почекати відповідного настрою на неї, але воно того варте вже через свій вплив на поп-культуру. Адже недарма на Кровлі відсилалися такі відомі особистості, як Джиммі Пейдж, Оззі Озборн, Девід Бові, Кеннет Ґрант та багато багато інших. Слід, і досить величенький, можна простежити навіть у відомому серіалі “Твін Пікс”.

Автор: Петро Мірошник
Джерело: Facebook

Хочу прочитати