“Як бути морально суворими, коли є стільки всього, щодо чого треба бути суворим; як бути морально суворим, коли ми маємо почуття зла, проте не маємо релігійної чи філософської мови, аби про це зло інтеліґентно говорити. Намагаючись осягнути “радикальне” чи “абсолютне” зло, ми шукаємо відповідних метафор. Однак сучасні метафори хвороб – це лишень удари по болючому

“Старший брат пильнує за тобою” ? або як система просто поглинає людину. ⠀ Роман написаний в 1948 році, але не втрачає актуальності і досі. В книзі дуже детально описано тоталітарне суспільство, де влада здійснюється за допомогою залякування, інформаційного промивання мозку, ігнорування взагалі якихось людських принципів та безкінечної війни. І все заради влади, бо головна мета

…По суті, весь простір “Чорного Генсека” — це такий українсько-радянський Чорний Вігвам, який кожен з нас колись спостерігав на власні очі. Лінчевське сновидство тут на кожному кроці, а послідовний виклад подій підміняється плавно і майже непомітно змінюваними епізодами, бо ж як відомо, ми ніколи не пам’ятаємо початку сну, а просто опиняємося в ньому. Однієї миті

Писати – це майже завжди страждання. Так вважав, наприклад, Пастернак – для нього кожен вірш був і «грою і мукою». За композицією слів можна вгледіти тяжбу сумнівів та колосальні зусилля в прагненні втиснути в мовні елементи якомога більше сенсу і змістовності. Подібне дуже характерно для творів, які не є чистим потоком свідомості, а ретельно шліфуються

…більшість оповідань «Підземних рік» набагато ближчі до вірду, химерної прози, ніж до жахів у класичному сенсі; сам письменник визначає збірку як екзистенційний горор – і тим самим підказує читачеві вектор сприйняття. Тут майже не буде відвертих лякачок, привидів, потвор і божевільних, бо як би це парадоксально не звучало, такі речі логічніше вкладаються у наше розуміння:

“Якимось чином всі його використовували чи то для чогось, чи то як щось. Вимудровували, кожне на свій копил, різні ролі для Дояра, робили з нього предмет своїх мрій про багатство, кохання і страждання.” Цей роман приніс Моррісон визнання, а ще він єдиний у її доробку, де головний герой чоловік, а не жінка. Дояр (Мейкон) Дед

Поверхово… ? ⠀ Поверхово я ознайомилась з романом “Виголошення лоту 49” Томаса Пінчона. І зовсім не тому, що читала діагонально, вихоплюючи ключові фрази. Навпаки, це було повільне і зосереджене читання. Але для того, щоб глибше осягнути сенс сказаного в романі і того, ЯК це сказано, я маю прочитати його принаймні ще один раз. Але не

? Нарешті я прочитала цю книжку, давно хотіла це зробити. Спочатку мені здалося, що описи нудні, бо там було мало дії, більше роздумів, розповіді про життя Сміта. Але потім сюжет розвивався динамічніше, і почалося найцікавіше. І справді поворотний момент був для мене неочікуваним. Люблю так, коли не вгадуєш, що буде далі. А сто перша кімната

⚽ В українському книговидавництві дуже невистачає таких книг. Я та тисячі інших вболівальників залюбки б прочитали автобіографію Ібрагімовіча, Мессі чи Роналдо. Надіюся з часом ця ситуація виправиться. ⚽ Ну от до цієї книги, що я знала про Зідана? Зараз він тренер Реалу, мав колись Золотий м’яч, був визначним футболістом свого часу, ну і його знаменитий

В книгарні випадково натрапила на цю невеличку книжечку і чимось вона зуміла мене зацікавити. Не останню роль тут зіграв зручний формат – якраз для жіночої сумочки ? Почала читати і все чекала коли ж сюжет розгортатиметься. Та згодом зрозуміла, що обрала неправильну тактику – ця книга аж ніяк не екшн. Це книга-спогад, книга-пам’ять, книга, де