Під час читання «Каллокаїн» я була огорнута гнітючою атмосферою і майже фізично відчувала біль, тяжкість роздумів про призначення та долю людей зростало від сторінки до сторінки. Антиутопії дуже лякають, але це потужний заклик не допустити диктатуру. Роман написаний у вигляді щоденника головного героя – хіміка-винахідника, що здійснює важливе відкриття. Його роздуми про те, яким має

Нарeшті я прочитала цe творіння Джорджа Орвeлла! Чeсно – нe пам’ятаю, чи намагалася осилити ранішe цю повість, алe вражeнь від нeі просто купа! Автор нeвимушeно описує той трeш, що відбувається на фeрмі після того, як тварини влаштували повстання. А самe,- свині стали головними, і правила змінювали відповідно до потрeб лідeра – кнура Наполeона (який у

Нарешті дочитав «Песиголовця» Завари. Що можу сказати, явно не мій формат. Мало діалогів, все якось дуже стисло, а я більш полюбляю подробиці. Після прочитання залишилось дуже багато питань стосовно сюжету «чому?» і «як це сталось?» Сподобалось переплетення міфів, казок та християнства, не білого та пухнастого, а такого як воно є. Доволі цікава інтерпретація червоного капелюшка.

А що, коли світ навколо – фальшивка? Уявіть: одного дня ви прокинулись і почали відрізняти кожну брехню й маніпуляцію. Та водночас – на контрасті – ви б яскравіше відчули любов і віру? Автор книжки хитро посміхається. Він не жартує. “Блеф! Фальсифікація світу” – це спроба викрити реальність, у якій ми живемо. Пластиковий світ-театр, як його

Особиста оцінка 8\10 “Моє серце немов зупинилося. Мені й раніше снилися жахіття, докторе Ловелл, але навіть переживаючи найстрашніші з них, я не почувалась так, як тоді, коли зустрілася поглядом з лялькою”… У вас буває іноді таке відчуття коли по тілу дрижаки, але не від холоду, який звалився нам на голову останніми днями, а від хорошого

Якщо можна собі уявити, як виглядає соціальне дно, то в книзі англійського письменника Джорджа Орвелла “У злиднях Парижа і Лондона” зображено саме воно ?? Автор описує поневіряння, що випали на його шляху та запрошує читача у незвичайну мандрівку притулками для волоцюг, кухнями ресторанів?, смердючими кімнатками, які доводилося ділити з товаришами по нещастю. У першій частині

Рушді важко дається і до сприйняття, і до розуміння через певну культурологічну та історичну зацикленість на деталях, інформації та нюансах, дуже далеких для українського (і не тільки) читача. Аби втямити все, що мав на увазі автор у “Сатанинських віршах”, потрібно бути британцем індійського походження і мусульманином — тобто самим Рушді. Інші ж можуть спробувати зрозуміти

Вчора, 16 червня, спільнота ненормальних, які таки прочитали “Улісс” Джойса (або ж вдають, що зробили це) святкувала #bloomsday Адже саме 16 червня 1904 року здійснює свою мандрівку Дубліном Леопольд Блум – головний герой цього шедевру модернізму, який ось уже більше ста років намагаються розгадати його нечисленні читачі. Хоча, за словами одного з відвідувачів вчорашнього #bloomsday

Якби хтось завітав до мене в гості, міг би дійти висновку, що Патрік Модіано мій улюблений автор – чотири його романи красуються у мене на поличках. Власне, мені складно самій пояснити цей факт, але щось магнетичне є у творах французького нобеліанта. Читання роману “Щоб не загубитися у місті” Модіано – це ніби блукання туманними вулицями

Пінчон та його Виголошення лоту 49… Хто зрозумів цей “постмодерн”??? Я таки подолала Пінчона! Довго, нудно, але я це зробила ? Для себе зрозуміла що то не мій автор, або я не настільки розумна (або навпаки)) щоб сприймати таке. Особисто мої враження – сумбурно, рвано, незрозуміло (намагалась шукати друге, третє, п’яте дно, не вийшло). Через