Публікації

Рецензія на книгу Тоні Моррісон «Пісня Соломона» від Юлії Мартинович

“Якимось чином всі його використовували чи то для чогось, чи то як щось. Вимудровували, кожне на свій копил, різні ролі для Дояра, робили з нього предмет своїх мрій про багатство, кохання і страждання.”

Цей роман приніс Моррісон визнання, а ще він єдиний у її доробку, де головний герой чоловік, а не жінка.

Дояр (Мейкон) Дед головний персонаж, що в пошуках себе. Навколо нього крутяться всі його рідні: батьки, сестри, тітка і друг Гітара. Всі вони різні, всі з своїми здвигами, але всі розкривають потроху історію героя, історію Америки, історію афроамериканського народу.

Дояр – інфантильний егоїст, якого не спрймають негри, бо він багатий, і білі – бо негр. Пошуки власного я, своїх коренів переплетені з міфологією колишніх рабів, склали прекрасну суміш, що змушує замислитись про те, як же творилась Америка.

Від маленького хлопчика до 32 річного юнака. Життя з купою таємниць в родині, які він не хотів би знати, з шаленою коханкою, що хоче забрати його життя, з другом який має скаліченну психіку і прагне смерті для білих людей. А чого хоче сам Мейкон? І чи знайде те що шукав?

Авторка не прикрашає свій народ, показує всі його вади і гріхи, всі наслідки рабства і тієї ненависті, що була в душах більшості американців.

Стільки речей мене вразило в поглядах цього народу, стільки незвичного і загадкового, як для нашого менталітету.

Єдиний мінус (і то враховуючи, що книга 2007 року видання), це купа друкарських помилок.

Автор: Юлія Мартинович
Джерело: Instagram

Хочу прочитати