Зізнаюсь, я очікувала, в першу чергу, посмакувти фірмовим індійським колоритом від Рушді. ? Отримала ж, натомість, універсальні для будь-якої культури повчальні розповіді, в яких абсолютно нічого немає банального. ? Наприклад, навіть принцеса доброго міста в “Гарун і море оповідок”, і та – страшненька й має відразливий голос, а її принц – смішний, недолугий і навіть

Відкрила для себе Юнґера. ? ⠀ Що найважливіше варто сказати про цю книгу? ? ⠀ ? У неї СПРАВДІ неочікуваний кінець, яким автор здивував навіть мене, ? хоча про більшість кінцівок я завжди кажу – “то було логічно” ⠀ ? Юнґер схожий на Ремарка. Такий же любитель вкласти в книгу побільше “для роздумів ?” –

У світі інтернету й телефонного зв’язку, шуму й гамору міста та культу екстраверта важко уявити собі людину настільки самотню і відчужену, як Жан Дараган. Він навіть не пригадує, як звучить дзвінок його телефону, тому не одразу піднімає слухавку. Голос незнайомця на тому кінці дроту пробуджує в ньому спогади про колишнє життя, які Жан, здається, поховав

Подорож-пошук невідомого захисника … всі вони прагнуть свободи, кожен на своєму рівні, але серед них є і будуть корсари духу… Справедивість, Гідність, Повага і Любов. Роман «Золотошукач» (видавництво Жупанського) написаний нобелівським лауреатом 2008 року Жаном-Марі Ґюставом Ле Клезіо вже давно очолює списки екзотичних мандрівних творів постмодернізму. Загалом же, прочитавши книгу, можу сказати, що Ваше враження

А ви знали, що перше видання українською мовою водночас було першим перекладом роману іншою мовою казкової повісті “Колгосп тварин”? ⠀ ? У “Колгоспі тварин” Джорджа Орвелла в алегоричній формі розповідається про часи становлення СРСР. Зокрема, тут ідеться про революцію 1917 року, про брехливі обіцянки, що “земля — селянам, а заводи — робітникам”, розповідається про розкуркулення,

“Як бути морально суворими, коли є стільки всього, щодо чого треба бути суворим; як бути морально суворим, коли ми маємо почуття зла, проте не маємо релігійної чи філософської мови, аби про це зло інтеліґентно говорити. Намагаючись осягнути “радикальне” чи “абсолютне” зло, ми шукаємо відповідних метафор. Однак сучасні метафори хвороб – це лишень удари по болючому

“Старший брат пильнує за тобою” ? або як система просто поглинає людину. ⠀ Роман написаний в 1948 році, але не втрачає актуальності і досі. В книзі дуже детально описано тоталітарне суспільство, де влада здійснюється за допомогою залякування, інформаційного промивання мозку, ігнорування взагалі якихось людських принципів та безкінечної війни. І все заради влади, бо головна мета

…По суті, весь простір “Чорного Генсека” — це такий українсько-радянський Чорний Вігвам, який кожен з нас колись спостерігав на власні очі. Лінчевське сновидство тут на кожному кроці, а послідовний виклад подій підміняється плавно і майже непомітно змінюваними епізодами, бо ж як відомо, ми ніколи не пам’ятаємо початку сну, а просто опиняємося в ньому. Однієї миті

Писати – це майже завжди страждання. Так вважав, наприклад, Пастернак – для нього кожен вірш був і «грою і мукою». За композицією слів можна вгледіти тяжбу сумнівів та колосальні зусилля в прагненні втиснути в мовні елементи якомога більше сенсу і змістовності. Подібне дуже характерно для творів, які не є чистим потоком свідомості, а ретельно шліфуються

…більшість оповідань «Підземних рік» набагато ближчі до вірду, химерної прози, ніж до жахів у класичному сенсі; сам письменник визначає збірку як екзистенційний горор – і тим самим підказує читачеві вектор сприйняття. Тут майже не буде відвертих лякачок, привидів, потвор і божевільних, бо як би це парадоксально не звучало, такі речі логічніше вкладаються у наше розуміння: