Публікації

Рецензія на книгу Ян Пауль Гінріхс «Lemberg-Lwow-Львів. Фатальне місто» від Anita Winkelmeier

У мене зі Львовом – романтика 💕 Побачення раз-два на рік. Феєрверк емоцій, інтелектуальні прогулянки Форумом видавців, дольче віта.

Переїхати до Львова – це мовби оселитися в музеї чи антикварній крамниці. Так мені здається. Побут і романтика несумісні?

Одного дня я захотіла знати про Львів більше. Ким він був? Із ким жив? Хто зробив це місто таким, як воно є?

Гоп! – знайшла в видавництва Жупанського книжку “Lemberg-Lwow-Львів. Фатальне місто”. Написав її голландський історик. Голландець – і про Львів. Чого раптом?

➕ Книжка зіткана зі спогадів. Про ХХ століття, життя-буття, війни, настрої – вустами свідків часу.

➕ Книжка світиться любов’ю та сумом. Тиха лірична мова, світлі й темні спогади, цитати з віршів і репортажів.

➕ Автор зібрав вишукану кумпанію. У книжці свій Львів 100 років тому згадують письменники, поет, журналіст, актор. Тут тобі і про польський, і австрійський, і підросійський періоди.

➖ Але мені забракло жіночих голосів.
На 130 сторінках автор дав жінці слово тільки раз. Зацитував єврейку Наву Руду, яка дитиною пережила війну і приїздила до Львова у 1992-му.

Жінки в цій книжці – лише картонні фігурки матерів, дружин і сестер, які ніколи не розтуляють рота.

Думаю, якби автор захотів, то знайшов би цікаві спогади і щоденники тодішніх львів’янок.

➖ Ще мені видалося, що автор трохи упереджений. Львів був польський, підросійський, австрійський, але передусім польський, польський, польський, а українцям дістався так… надурняк, мовби каже він.

Може, це непорозуміння. А може, й ні.
Загалом книжку #раджу. Для допитливих і небайдужих до історії читачів і читачок.

А які книжки про Львів порадите ви?

Дякую Олексій Жупанський за люб’язно надану книжку для відгуку.

ЦИТАТИ ⬇️⬇️⬇️

“Не за Львовом сумуємо після довгих літ розлуки, а за самими собою у Львові”.

“Щоразу, коли я “зі світу” вертався до Львова, я завжди його запахи заставав на тому самому місці… найважче знищити чи прогнати запахи… А може, це взагалі не запах Львова та його чарівної флори, а лише запах нашої юности?”

“Галичина самотня, забута світом, але не ізольована; вона – заслана, проте не розділена; в ній більше культури, аніж можна припустити з її вузьких каналізацій; багато безладу й ще більше дивного. Багато хто знає її з часу війни, однак тоді вона ховала своє обличчя”.

У 1990 Львів став першим містом в Україні, де демонтували пам’ятник Леніну.

Автор: Anita Winkelmeier
Джерело: Facebook

Хочу прочитати