Рецензія на книгу Остап Українець «Транс» від Імаджинаріума Доктора Хосебра
Я прочитав ‘’Транс’’ за два дні. Точніше, за п’ять годин двох днів. Українець, каже що писав його три місяці.
Читати почав в дорозі, ні це була не подорож, я повертався додому. В навушниках Sinnerman Ніни Саймон. Історія розкочегарюється поволі, мова трохи важкувата, автор легко кидає іншомовні фрази і слова. Звісно, це підкреслює атмосферу і дозволяє краще вгрузнути в сюжет, але людям непідготованим до лінгвоігор це може здатись кітчем, таким-собі літературним маньєризмом.
Це аж ніяк не розслабляюче, легке читання. Ви можете зопалу взятись за книгу і вкінці вхопити десь 15-20% смислових мотивів і алюзій, тому спішити не варто. Але сам формат і потік слів тягне за собою і приходиться бігти, захекуючись вихоплювати образи і натяки. Інколи трапляються зупинки, заправки, бо ми їдемо попутним транспортом.
Під час цих зупинок корисно і зовсім не соромно використати Вікіпедію, або Ґуґл. Я зробив це кілька разів – перекладав грецьку і зачитався статтею про Сікстинську Мадонну і шестипалого Сікста(насправді їх п’ять). Дрезден, Рібера і його Інесса.
Моя зацікавленістю окультизмом, алхімією і етсетера, почалась від людини, котра ‘’вбила магію’’ – Фрейзера, я не читав Ріплі і не планую найближчим часом, тому деякі пасхалки лишились за бортом.
З іншої сторони – тішать міфологічні алюзії, творення світу, Уроборос і інші істоти бестіарію.
А ще – вдалий кінець. Епічний.
Зараз скажу шаблонну фразу, але ‘’цю книгу кожен зрозуміє по своєму’’, комусь Твін Пікс і Широко Заплющені очі Кубрика, комусь Нут, Йормунданґ і Ґолем, комусь рубрика ‘’Чи знаєте ви що?’’, комусь Химера з Пєлєвіна, Кортасара і Еко, комусь Ґідгарґіум і Сульфур, а комусь звичайний білий щуМ.
Автор: Імаджинаріум Доктора Хосебра
Джерело: Facebook
Залишити відповідь