Публікації

Рецензія на книгу Джордж Орвелл «У злиднях Парижа і Лондона» від Сергія Однорога

Джордж Орвелл, справжнє ім’я Ерік Артур Блер, народився в аристократичній, але бідній родині. До того, як стати письменником він служив в Східних колоніях: Індії та Бірмі, а згодом повернувшись в Європу на перших порах вів доволі бідне життя. Враження від перебування у буквальному сенсі “на дні” Парижа і Лондона він майстерно описав в цій книзі. В силу різних обставин його нещастя почались в Парижі: втрата підробітку, обмаль грошей змусили його шукати будь-яку роботу, аби тільки оплатити своє проживання і сякий-такий харч. Орвелл змалював таку круговерть важкої роботи, постійного недоїдання, закладання-перезакладання своїх скромних пожитків у ломбарді, що починаєш розуміти, що таке справжня бідність. Здається гірше бути й не може, але надумавши повернутись в Лондон, де йому обіцяли роботу, якої довелось чекати декілька місяців, він знову був змушений вести бідне життя, але тепер вже волоцюгою. Англійські закони того часу були суворіші французьких, просто так переночувати на вулиці не дозволялось – це означало арешт, так само, як і підозра в волоцюзстві. Варіантів було два: нічліжки, де за декілька пенні можна було провести ніч та робітні доми з безкоштовним проживанням та навіть нібито харчем, але неймовірно строгими правилами та умовами майже, як у в’язниці. Орвелл спробував обидва і визнав їх однаково препоганими. Джек Лондон у свій час також пробував жити бідним життям в Лондоні, але це в нього був експеримент, який можна було завершити у будь-який момент, Орвелл ж мусів відбути його до кінця. Єдиним, що його підтримувало, була майже гарантована майбутня робота, в іншому випадку він визнає, що в такій ситуації ви потрапляєте в “зачароване коло” з якого практично немає виходу: відсутність нормального харчу та сну позбавляють сил, відсутність сил не дає змоги підзаробити, а це призводить до ще гіршого харчування і т.д. Людина поступово деградує, в ній залишаються лише тваринні інстинкти і страх, постійне прагнення їжі та сну. Автор абсолютно не прикрашає свою історію, описує всі свої думки і спостереження, демонструючи читачеві грань за якою життя практично відсутнє. Не можна сказати, що зараз подібні ситуації неможливі, вони і надалі залишились, як у нас, так і загалом у світі: і безкінечна бідність, і безпритульність, однак зараз набагато більше варіантів вирватись з них, чи полегшити їх. На жаль ця книга не зовсім втратила актуальність, вона залишається пересторогою або, не дай Бог, інструкцією.

Автор: Сергій Одноріг
Джерело: Facebook

Хочу прочитати