Рецензія на книгу Роберт Чемберс «Король у Жовтому» від Natalia Lutsyshyn
Насправді у мене дуже різні і дещо неоднозначні враження про цю книгу, оскільки оповідання у ній дуже сильно відрізняються одні від одних за жанром і тематикою. І якщо перші справді химерні і лячні, то решта – легкі й веселі і, на мою думку, разом вони трохи не вписуються в одну збірку, але тим не менше дарують незабутні враження.
Більшість творів збірки пов’язані згадками про таємничу книгу “Король у жовтому”, що сповнена великих істин для тих, хто її прочитав, “істин”, через які люди позбуваються здорового глузду і вкорочують собі віку чи чинять божевільні речі. Там йдеться про загадкове місто Каркозу, “де чорні зорі світять з небес, де тіні людських думок подовжуються опівдні, коли два сонця занурюються в озеро Галі”, про “світ, що тремтить перед ликом Короля у Жовтому”. Як тільки у тексті згадується про ту книгу, вже непросто зрозуміти чи те, що відбувається на сторінках далі, є правдою, чи лише маренням божевільного.
Твори наприкінці книги присвячені безтурботному життю французької студентської богеми, їхнім творінням, переживанням і стосункам. Атмосфера веселощів і закоханості цих оповідань дуже контрастує з химерністю і жахом попередніх.
? “Той, що відновлює репутації”. Перше оповідання розповідає про божевілля, що знаходить однодумців, докази своєї правоти і винятковості, викривлює сприйняття дійсності й будує навколо свою окрему реальність. У нього не стільки моторошна атмосфера, як неперервне відчуття божевілля і неправильності.
? “Маска”. В другому йдеться про дружбу і своєрідний любовний трикутник, вражаючий небезпечний винахід талановитого скульптора і трагічний ланцюжок подій, що мав неочікуване продовження.
? “У дворі Дракона”. Ще один приклад божевілля, спричиненого “Королем у жовтому” – галюцинації, переміни настрою, манія переслідування, викривлене сприйняття дійсності, жах у сні і наяву.
? “Жовтий знак”. Розповідь про художника і його натурницю, а також страх, що діймав їх у сновидіннях і в реальності. Без “Короля у жовтому” тут теж не обійшлось. Розповідь запам’яталась, в першу чергу, гарними і яскравими описами, хоч відчуття моторошності і містики тут теж присутні.
? “Леді д’Іс”. Оповідання розповідає про мисливця, що заблукав на болотах на незнайомій території, та був уже геть знесилений, коли випадково зустрів дівчину, що полювала з соколом. Він з радістю прийняв запрошення перепочити в її садибі. Все, що він побачив навколо вранці видалось йому на диво старомодним і дивним, включно з юною леді з Ісу. Те, що трапилось з мисливцем, виявилось направду неймовірним.
❇️ “Рай пророків”. Дивний твір, як на мене. Складений з маленьких фрагментів з самоповторами, геть не пов’язаних між собою. Чи то я просто не вловила суті?…
? “Вулиця чотирьох вітрів”. Меланхолійна розповідь про зустріч художника з кішкою, спогади про минуле, долю, втрату…
?️ “Вулиця Першого снаряда”. Події відбуваються під час франко-пруської війни в Парижі під гуркіт гармат і вибухи снарядів. Голод, холод, сніг, болото, дим і туман, кров і смерть – усі жахи війни, але є тут місце і для доброти, дружби і кохання. Дуже атмосферний і чуттєвий твір. А ще мені він видався своєрідним реалістично похмурим місток між химерними містичними і світлими веселими творами у збірці.
? “Вулиця Пресвятої Богородиці”. Яскрава і барвиста розповідь про безтурботні будні студентів-митців, легковажні й розпусні. Скромність, наївність і шляхетність тут рідкість, однак є місце і для щирих почуттів.
? “Рю Баре”. Ще одне світле оповідання про студентське життя з нотками смутку через нерозділене кохання і сором’язливу закоханість.
Химерно-моторошні, божевільно-ненормальні, яскраво-безтурботні, нещасні і щасливі – усі твори дуже різні, але всерівно цікаві і захоплюючі. Хоча перша частина мені сподобалась все ж більше.
Автор: Natalia Lutsyshyn
Джерело: Facebook
Залишити відповідь