На одному з Mystetskyi Arsenal, який доречі цьогоріч скасовано, познайомилася з Видавництво Жупанського і відкрила нового автора Олексій Жупанський. Відтоді маю всі його книги і шалене містичне задоволення інтелектуальної української літератури.
Щодо Лахмітника, він правдива сторі 90-х років нашої країни. Книгу треба включити до вивчення в обов’язковому порядку. За суттю, це як Плаха Айтматова свого часу. За мовними оборотами із поєднанням нез’єднувального, це Бродський. Це нереально реальна, дійсно українська, дійсно література. Із реченнями, що починаються на одній сторінці і тягнуться на іншу, з дієприкметниковими зворотами, купою розділових знаків, що завдає твору довгий післясмак від читання.
Імхо. Кращий автор України. Не розумію за що мають нагороди інші наші типу неокласики з їх забитими сюжетними лініями, кострубатим мовним викладенням, типу провокативними діалогами і неповноцінними повчально- філософськими роздумами.
Автор: Alexandra Horbenko
Джерело: Facebook
