Публікації

Рецензія на книгу Майкл Свонвік «Донька залізного дракона» від Андрія Драгана

Майстерно написана і досить глибока книга, але сподобається вона далеко не всім.

Сюжет це історія дорослішання Джейн, дівчини-підміни, яка була викрадена з нашого світу і потрапила у світ фейрі.

Світ Свонвіку вдався. Не знаю яким екскаватором він копав матеріал, але тут можна зустріти десятки (може й більше) міфічних істот які потрапили сюди з міфів різних народів світу, ритуали, цитати з книг середньовічних алхіміків і навіть з Аристотеля. Ну і основна «фішка» цього роману в тому, що світ фейрі тут технологічний з заводами, школами, університетами, торговими комплексами і т.д. Суспільство поділене на касти, на найвищому щаблі розташовані ельфи (такі собі багаті і всевладні сибарити), дворфи переважно робітники ну і всі інші теж мають своє місце. Всі елементи добре припасовані і в результаті виходить дійсно цікавий, химерний і оригінальний фентезійний світ.

Перші два сюжетних блоки де Джейн перебуває на заводі з виробництва драконів і у школі також заслуговують найвищої оцінки. Тут і цікавий сюжет, і класне поєднання міфічного і буденного (наприклад, коли мешканці містечка потрапляють в торговий центр, то час ззовні зупиняється, чи шкільна королева яку в кінці року приносять у жертву), і персонажі, кожен з яких добре прописаний, і вставки у вигляді окремих історій які додають сюжету емоційної чи навіть філософської глибини (про огра в банці, чи про половинки монети). Коли дракон змагається з дітоловом загадками, чи фейрі впадаючи в авен починають говорити фразами з реклами і промов політиків я вже готував місце на полиці з улюбленими книжками.

Але наступна частина стала холодним душем. Тут все ще є багато чудових ідей починаючи від загальної концепції світу і закінчуючи тейндом, історії-вставки все ще цікаві і глибокі, але Джейн, як головна героїня, бовтається з нізвідки в нікуди, намагаючись вижити, сюжет заплутується в тонах бруду та каламутної сльоти, і Ви пробираєтеся в цьому по пояс. Емпатія до головної героїні розбивається на друзки, і далі я вже просто читав, щоб дізнатись чим все закінчиться.

Я думаю, що Свонвік хотів зробити свій роман саме таким. Але бруду, злягань та наркотиків вийшло трохи більше, ніж треба. Хоча, якщо Ви любити декаданс то однозначно варто звернути увагу на цю книгу.

Володимир Аренєв, доречі, написав цікавезну передмову.

Автор: Андрій Драган
Джерело: Facebook

Хочу прочитати