Рецензія на книгу Кларк Ештон Сміт «Зібрання творів» від Paul Sv

31/01/2023 о 01:20

Бачить бог, чи що там у тих хвилях сивого небесного моря снує, як же мене захоплюють поети, митці, музиканти, котрі, не боячись гніву верхніх, Творять у своїм маєстаті: лінійку сюди, накреслив, лінійку в інший кінець, провів лінію. Кларк Ештон Сміт і собі накреслив безмежний простір… не перелічити усіх печер, оазисів, урвищ, що їх письменник залишив по собі і ґречно відкрив вхід для кожного.

Ніде правди діти, тексти у Сміта густі, мов кисіль, через надмір описів, майже, як у Лавкрафта. Та у Сміта відступи виростають у цілі скелі, стають уповні самостійним твором, тоді як герої, здається, плавають у низовинних вологощах.

Його герої – то Hermit з полотна Еме, ченці Гюїсманса, типаж мандрівника Каспара Давида Фрідріха, невиправний хворобливий романтик По, закоханий в інфернальну красу, проте у всіх випадках це завжди персона непересічна. Та й ідеться про події непересічні. Є історії, покликані, про мене, не більш як нажахати читача, щоби він нетерпляче чекав появи наступного твору автора, є й без сумніву тексти набагато глибші. Почасти перед якимось з дієвців постає виклик – вмерти чи розкрити таїну. О, ви скажете, що це ж іще тягнеться від Геракліта й Платона, Томи й Бекона, да Вінчі й Коперника, безсмертного Фауста! Не бачу нічого лихого, бо коли питання ставлять – значить є потреба у відповідях на нього.

Декому з пілігримів світу Сміта вдається віднайти ту саму грудь “природи безконечної”, дехто застрягає у власних мареннях. У сутінковій імлі виростають один за одним постаті Абота, Тсатоґґуа, Мордіґґіана. Старі кóлоси рівняють сей світ своїми ступнями, нізвідки знову з’являється Атлантида, похована ще Платоном, нині існуючі світи тліють, щоби дати основу новим спорудам всесвіту.

Окремо зауважу, з якою любов’ю і пошаною до творчості автора Видавництво Жупанського та перекладач Євген Онуфрієнко підійшли до справи. У видання уміщені, зокрема, первісні варіанти текстів, відхилені Weird Tales, так і не надруковані часописом уривки. Ну і звісно ж переклад – він блискучий! Вкотре переконуюся, що читати в оригіналі добре, та коли автори зі світової спадщини промовляють до тебе рідною мовою – це без сумніву розмова інтимніша й одвертіша. Саме від таланту перекладача залежить повнота сього діалогу. А цією ж бесідою можна розкошувати!

Автор: Paul Sv
Джерело: Facebook

Хочу прочитати