Якщо можна собі уявити, як виглядає соціальне дно, то в книзі англійського письменника Джорджа Орвелла “У злиднях Парижа і Лондона” зображено саме воно ?? Автор описує поневіряння, що випали на його шляху та запрошує читача у незвичайну мандрівку притулками для волоцюг, кухнями ресторанів?, смердючими кімнатками, які доводилося ділити з товаришами по нещастю. У першій частині

Рушді важко дається і до сприйняття, і до розуміння через певну культурологічну та історичну зацикленість на деталях, інформації та нюансах, дуже далеких для українського (і не тільки) читача. Аби втямити все, що мав на увазі автор у “Сатанинських віршах”, потрібно бути британцем індійського походження і мусульманином — тобто самим Рушді. Інші ж можуть спробувати зрозуміти

Вчора, 16 червня, спільнота ненормальних, які таки прочитали “Улісс” Джойса (або ж вдають, що зробили це) святкувала #bloomsday Адже саме 16 червня 1904 року здійснює свою мандрівку Дубліном Леопольд Блум – головний герой цього шедевру модернізму, який ось уже більше ста років намагаються розгадати його нечисленні читачі. Хоча, за словами одного з відвідувачів вчорашнього #bloomsday

Якби хтось завітав до мене в гості, міг би дійти висновку, що Патрік Модіано мій улюблений автор – чотири його романи красуються у мене на поличках. Власне, мені складно самій пояснити цей факт, але щось магнетичне є у творах французького нобеліанта. Читання роману “Щоб не загубитися у місті” Модіано – це ніби блукання туманними вулицями

Пінчон та його Виголошення лоту 49… Хто зрозумів цей “постмодерн”??? Я таки подолала Пінчона! Довго, нудно, але я це зробила ? Для себе зрозуміла що то не мій автор, або я не настільки розумна (або навпаки)) щоб сприймати таке. Особисто мої враження – сумбурно, рвано, незрозуміло (намагалась шукати друге, третє, п’яте дно, не вийшло). Через

«Колгосп тварин» Джорджа Орвелла вийшов у 1945 році, а цікавість до цієї книги не спадає й досі. Відомий факт, що передмову для українського видання автор написав власноруч. Саме життя спонукало Орвелла взятися за створення цієї повісті, яка б була доступна кожному читачеві і легко перекладалася іноземними мовами. А мовилось у цій казковій історії про таке.

Одразу скажу, книга не з простих. Читаючи Чемберса, я в його творах шукав Лавкрафта. І це велика помилка, бо автор писав до Лавкрафта, більше віддаючи честь По. Перша частина химерних розповідей, справді досить цікава. Читав задоволенням, а друга частина переходить більше до автобіографічних оповідань, коли сам Чемберс вчився в Парижі. Майже вся книга, відіграла роль

…for a minute there I lost myself… (Пробувши тут одну хвилину, Я втратив себе) @radiohead Все таки відкривати для себе нових крутезних українських авторів неабиякий кайф. Особливо, якщо письменник пише про те, що тебе цікавить. А ці 8 химерних історій, що переплітаються між собою тонкими, проте червоними нитками не можуть не захопити. Вони – це

Відгук на “Сліпобачення” Пітера Воттса Автор: Beauty and Gloom Джерело: YouTube Хочу прочитати

Салман Рушді чи Джозеф Антон? «Джозеф Антон» – це автобіографічна книга, мемуари автора, які він вміло перетворив на художню літературу високої якості. 724 сторінки прози про те, як жити, коли, здавалося б, саме життя проти цього. «Джозеф Антон. Спогади» присвячена, насамперед, скандалу навколо ще однієї книги Салмана Рушді «Сатанинських віршів», яка вийшла друком 26 вересня