Якби хтось завітав до мене в гості, міг би дійти висновку, що Патрік Модіано мій улюблений автор – чотири його романи красуються у мене на поличках. Власне, мені складно самій пояснити цей факт, але щось магнетичне є у творах французького нобеліанта. Читання роману “Щоб не загубитися у місті” Модіано – це ніби блукання туманними вулицями вечірнього міста, коли ледве вдається розгледіти силуети навколо, і лише раптові спалахи світла дозволяють на мить побачити образи. У пам’яті виринають спогади, спочатку такі крихкі і нетривалі, які щоразу більше полонять думки, і зрештою змушують жити минулим, а добровільна амнезія стає, як здавалося б, єдиних рятунком. Проте, як би не хотілося позбутися привидів з минулого, без них не бути самим собою.
Автор: Ivanna Pokhyl
Джерело: Instagram
