Якщо можна собі уявити, як виглядає соціальне дно, то в книзі англійського письменника Джорджа Орвелла “У злиднях Парижа і Лондона” зображено саме воно ??
Автор описує поневіряння, що випали на його шляху та запрошує читача у незвичайну мандрівку притулками для волоцюг, кухнями ресторанів?, смердючими кімнатками, які доводилося ділити з товаришами по нещастю.
У першій частині Орвелл детально розповідає про своє життя у Парижі – таким, яким воно є для волоцюги. Протягом певного часу автор працював плонжером при одному готелі, виконуючи важку роботу протягом 15-16 годин на добу, часто без вихідних та майже без відпочинку. Його Париж “стиснувся до готелю, метро, кількох бістро та ліжка” ? Але, на відміну від тих днів, коли йому не було що їсти, навіть ця нестерпна праця давала сяку-таку впевненість у найближчому майбутньому.
Друга, коротша частина, присвячена митарствам письменника в Лондоні. Звідси ми дізнаємося, що таке цвяхи, чи волоцюги однозначно негідники, де може переночувати безпритульна людина в Лондоні та чи варто жебракувати. Загалом автор наголошує, що побачив “тільки краєчок бідності… однак є кілька речей, які він справді зрозумів, перебуваючи у злиднях”. А от про них уже краще дізнатися безпосередньо з книжки ?
Автор: Lilia Shutiak
Джерело: Instagram
