Рецензія на книгу Ден Сіммонс «Терор» від Ihor Yaroslavskyi
«Терор» схожий на нескінченну крижину: під час читання цього роману ти ковзаєш його одноманітною заледенілою поверхнею, часом падаєш навколішки, перечепившись через якийсь гребінь, але зібравшись із силами підводишся, аби дістати далекогляд, прикласти його до ока й вгледіти хоча б натяк на широке розводдя-різноманіття.
Раніше я познайомився з творчістю Сіммонса завдяки першій книзі з циклу «Гіперіон» — інші частини я досі не придбав, а відповідно й не прочитав. Я пам’ятаю, що «Гіперіон» був дуже насиченим, м’ясистим текстом, який мені доводилося читати довго й нудно. Але врешті-решт, незважаючи на довжину й монотонність, той роман вражав — перш за все письменницькою майстерністю Дена Сіммонса. Із «Терором» ті самі відчуття. Здається, із Сіммонсовими текстами в мене є визначений формат взаємин: бажання читати прокидається під час власне читання — напевно, в тому і є авторська вмілість захоплювати увагу людини по цей бік книжки.
❄️ Щодо сюжету роману, гадаю, писати багато й не варто, адже він заснований на реальній історії зниклої експедиції Франкліна 1845-1847 років, мета якої була остаточно дослідити й відкрити Північно-Західний прохід, що сполучає Атлантичний і Тихий океани. В експедицію були споряджені два судна Королівського військово-морського флоту — «Еребус» і «Терор» (як з’ясувалося згодом — доволі красномовні назви). Підступна арктична крига скувала обидва колишні бомбардирські кораблі, а всім членам експедиції лишилося боротися за життя: з лютим холодом, голодом, цингою, з підступними побратимами і… таємничим чудовиськом Туунбаком, яке повільною смертною ходою кружляло довкола морально й фізично підкошених моряків та офіцерів.
Дивовижний здобуток Дена Сіммонса в тому, що він зміг неймовірним чином таку сталу, застиглу на перший погляд історію розхитати зі сходу на захід і з півночі на південь, інтегрувавши реальні факти й фантастичні елементи. Таким чином, на виході читачі отримали не сухий переказ фактів, основний список яких викладений у статті вікіпедії, а повнокровний художній твір, що ідеально балансує на межі жанрового й естетично насиченого класичного роману, зануреного в культурно-історичну ополонку.
? Щодо українського видання. Відмінний переклад з англійської Антона Санченка. З великою повагою ставлюся до роботи Видавництва Жупанського, маю багатенько книжок на поличках із його логотипом. Серія «Ad Astra», у якій і видано «Терор», візуально стильна й стримана, а змістовно — потужна й заманлива. Але в цьому конкретному виданні забагато друкарських помилок, які, на жаль, дуже часто в’їдалися в око. Іноді навіть здавалося, що коректорську роботу з текстом не проводили…
✨ 8/10
Автор: Ihor Yaroslavskyi
Джерело: Instagram
Залишити відповідь