Як можна написати хоч щось звʼязне на цю книгу? У спільноті я майже не бачила відгуків на “1984”, хоча точно знаю, багато хто з вас її читає прямо зараз. Можливо тому, що слів описати прочитане – просто бракує. Але і писати треба, аби спонукати когось ще взяти книгу до рук. Вибачте одразу, що взялася.
“1984” – це історія життя однієї людини, Вінстона Сміта. Він носить синій комбінезон, як і всі в країні, працює у міністерстві Правди, щодня власноруч переписуючи історію за інструкціями Партії. Їсть всяку гидоту, живе сам-один в своїй маленькій квартирі, зі стіни якої на нього (як і всіх мешканців країни) дивиться з екрана телевізора Великий Брат. Жоден крок не залишається непоміченим, і навіть думки важко приховувати від Поліції Думок, хіба що вчитися досконало володіти своїм обличчам і в жодному разі – не розмовляти уві сні. А ще ж є сусіди, які спостерігають одне за одним і радо доносять про всі відхилення від правил у міністерство Любові.
Що в загальному маємо? Країну, яка знаходиться в постійному стані війни будь-з ким. Воюючи, вона підтримує в громадянах відчуття ненависті, але спрямовує її на “ворога”, зберігаючи таким чином від небезпеки правлячу верхівку. Бідність населення, життя в страху за своє життя, повна відсутність свободи в будь-якому її вияві – від переміщення до думки. Прекрасний грунт для розквіту павліків морозових і пристосуванців, які, між тим, теж не можуть почуватися в цілковитій безпеці.
Дивно, як вигаданий, згущений чорними фарбами, доведений до абсурду світ Орвела може так досконально реалізовуватися в реальному житті.
Звичайно, Вінстон, наш герой, спробує розібратися в усьому, вийти за межі дозволеного, пошукати пояснення всьому, що відбувається, аби отримати хоч найменшу надію на майбутнє. Чи вийде у нього? Нуну…
Читаючи, я чомусь асоціювала персонаж Вінстона з реальною людиною – Романом Протасевичем, який, так само як і Вінстон, разом із своєю дівчиною потрапив у ще те міністрерство любові. В умови, коли не зрадити неможливо. Себе, свої переконання, свою кохану – та кого завгодно. І це, як на мене, найстрашніше в цій історії. Ця чорнота і якась безвихідь, коли, яким би сильним фізично чи духом ти не був – потрапивши в умови залежності, будеш змушений відріктися від усього, що вважав правильним або святим.
Дуже сподіваюся, що нам та нашим дітям вийде триматися подалі від такої реальності. Тому, вірю в ЗСУ і читаю Орвела.
Автор: Volodymyr Zhuk
Джерело: Facebook
