Публікації

Рецензія на книгу Девід Лінч, Крістін МакКенна «Кімната снів» від Margarita Gopak

Одразу зазначу, що Девід Лінч не є моїм улюбленим режисером, але я знала, що обов’язково придбаю і прочитаю цю книгу ще коли видавництво Жупанського лише анонсувало її. По-перше, на превеликий жаль українською мовою майже нічого читати, що б мало стосунок до кіно, яке у списку моїх пристрастей посідає друге місце після читання, тому кожне видання, хоча б яким воно не було, на вагу золота. По-друге, вже більше двадцяти років ім’я Лінча для мене нерозривно пов’язане зі, звичайно ж, таким явищем, як “Твін Пікс”, а (*замріяно*) “Твін Пікс” – це… Але про це згодом.

Що хочеться відмітити у першу чергу, так це те, яка гарна і якісна книга сама по собі! Вона досить важка, адже тут товсті сторінки, і їх чимало, але ви просто візьміть цю книгу до рук – і вам уже не захочеться її випускати. Білий-білісінький папір, приємна на дотик палітурка, закладка-лясе, комфортного розміру шрифт. Додайте сюди ще якісний переклад і купу світлин – і одразу стане зрозуміло, що до видання цієї книги поставилися як до явища, з любов’ю і майстерністю. Тож вже лише один цей фактор налаштовує на читання із задоволенням.

І книги своєрідна структура. Не скажу, що багато читала біографій, але з тих, що читала, таку бачу вперше. Кожен розділ присвячений певному життєвому етапу Лінча – і в тому не було б нічого незвичайного, якби не подача: спочатку про цей етап розповідає авторка книги, а потім той же період коментує і описує вже сам Девід Лінч. Таким чином ми отримуємо подачу одних і тих самих фактів під різними кутами зору. Це дійсно допомагає краще познайомитися з особистістю режисера. До речі, саме з цієї книги я дізналася, що Лінч далеко не лише режисер і актор, він ще художник і композитор! У нього навіть є власний кавовий бренд. І то, мабуть, саме та “до біса смачна кава!”, яку так любив агент Купер. 😉 А ще – подумати тільки – йому свого часу пропонували стати режисером у “Поверненні джедая” (вибач, пане Лінч, але добре що не склалося)! А ще він був якось працював у студії “Скайвокер”. Обожнюю знаходити такі от знайомі деталі у оповідях про щось для мене нове!

Оскільки більша частина книги присвячена, звичайно, зйомкам того чи іншого фільму Девіда Лінча, то я, щоб розуміти про що мова, а також тому, що майже не бачила інших його творінь, спочатку ці фільми переглядала (але не всі). І ця стратегія виявилася правильною, від цього читання стало набагато захопливішим. І от після чергового фільму (а хто бачив хоча б щось лінчевське, окрім “Твін Пікс”, розуміє, що творчість його не з легких) я собі думаю: “Я вже не можу, фільми Линча такі темні, наповнені потаємним (а часом і не дуже) людським лайном, я на цьому зупиняюся і роблю перерву на деякий час”. Але потім я вирішую дочитати хоча б до кінця розділу, беру книгу в руки, захоплююся, виписую собі звідти цитати і непомітно для себе вже починаю планувати, який фільм Лінча подивлюся наступним. Дивовижа, як і сам Лінч.

Завдяки прочитаному у “Кімнаті снів” я прониклася великою повагою до цієї людини – настільки він самобутній, я б сказала самостійний, завжди робив те, що приносило задоволення перш за все йому самому і майже ніколи себе не зраджував. Так, майже – і тут я тихенько обійду тему “Дюни”, бо негативний досвід – теж досвід, і напевне теж позначився на тому, яким став Лінч. Тож книга ніяк не могла залишити мене байдужою. Ось, наприклад, розділ “Знайти кохання в пеклі”, присвячений стрічці “Дикі серцем”, закінчується фразою “Ти виграв “Пальмову гілку” – і в мене після неї аж сльози виступили. Хтозна чому: фільми Лінча зовсім не мої. Але ж, Мерлінова борода, ЯК же я обожнюю “Твін Пікс”!!! Безмежно і назавжди. І за цей лише один “Твін Пікс”, за те, ЩО він для мене означає, за такі дорогоцінні години, що я їх провела за переглядом серіалу, за все те, що я думаю і згадую, коли мова йде про “Твін Пікс”, за те, що Девід Лінч був саме таким Девідом Лінчем, яким він був, щоб зняти саме такий “Твін Пікс”, який він зняв, – за це я безмежно вдячна йому, Майстрові! І, мабуть, саме тому мені так приємно читати про його успіхи. Ох, а як він збирав стару команду для зйомок “Твін Пікс: Повернення” – це до мурашок! Це як повернутися у місце, де ти всіх знаєш і любиш, і це навзаєм. До речі, ніби підкреслюючи визначну роль саме “Твін Пікс” у творчості режисера, на форзаці книги зображена підлога легендарної Червоної кімнати – ще один плюс оформленню книги.

Окремо хочу відзначити якісний переклад “Кімнати снів”, навіть ненормативну лексику у виконанні Лінча залишили без цензури – і то правильно, я прекрасно собі уявляю, як звучить ця лайка під час запису матеріалів до книги, вона дуже природня і дуже на своєму місці. Хоча текстом мені двічі трапився різний переклад одних і тих самих назв, як от, наприклад, книга “Кімната сновидінь” проти назви “Кімната снів” на обкладинці, або ж клуб “Сайленсо” і клуб “Сіленсіо” (іспанською silencio) з “Малголленд драйв” – можливо, не узгодили дві різні перекладацькі версії на відповідному етапі підготовки книги, але то вже таке. Загалом – книга 10 з 10, як за зовнішнім виглядом, так і за наповненням. Хто цікавиться кіно взагалі, а тим паче, хто захоплюється творчістю саме Девід Лінча – просто необхідно прочитати “Кімнату снів”. Читання забрало в мене деякий час, бо я ж переглядала ще фільми по ходу, але тим захопливішм ставало читання.. Я дуже багато чекала від цієї біографії, і мої сподівання повністю виправдалися, вже від самої дуже такої лінчевського стилю привабливої назви і до останньої фрази. От би нам в Україні побільше такої літератури і таких шикарних видань!

Автор: Margarita Gopak
Джерело: Facebook

Хочу прочитати