Рецензія на книгу Джордж Орвелл «Ковток повітря» від Євгена Магера

04/06/2020 о 10:49

Купив “Ковток повітря” і взяв до рук лише для того, щоб відпочити від фантастики. Не знав про неї майже нічого, але після “1984” і “Колгоспу тварин” я був впевнений, що ці сторінки будуть витрачені не дарма.

Англія. Період саме перед Другою світовою. Головний герой згадує своє дитинство (початок XX століття). Як було гарно жити в своєму маленькому містечку. Описує знайомих, сусідів, батьків і інших родичів. Те, як вже дорослим хлопцем, бачив зародження настроїв, які передували Першій світовій війні та як він вже дорослим чоловіком, побував на фронті.

І от всі ці описи британії з самого початку викликають почуття дежавю. Все настільки знайоме, що аж моторошно.

Наприклад, Орвел пише, що всі були патріотами, любили батьківщину, вважали свою націю непереборною, але в той же час “Записатися до армії вважалося таким самим ганебним, як юній дівчині вийти на панель”.

“Кожний справжній Англієць готовий був заприсягтися, що Вікторія – найкраща з усіх королев…. Та коли справа доходила до податків, уcі знаходили спосіб ухилитися від сплати …”

“У ті дні до політики ставилися вкрай серйозно. Тухлими яйцями запасалися за кілька тижнів до виборів.”

Не знаходите нічого знайомого?

Пройшло більше ста років з описаних часів, ми живемо на іншому краю Європи, але всі цитати настільки близькі, що ніби і немає тих часових, географічних і культурних відстаней.

А це тільки початок повісті. Далі таких паралелей з сучасністю можна багато назбирати. Наприклад, будинки куплені в кредит ще на етапі будівництва, домогосподарки, які ходять на усілякі курси, хоча вони там нічого і не слухають, засилля жовтої преси. І т.д. і т.п.
Далі головний герой повертається у рідне містечко, щоб згадати чудові часи минулого. Але Орвел не був би Орвелом, якби не зміг вплести в цей нарис про ностальгію за дитинством, страх дорослої людини. Коли чоловік не розуміє чого навкруги ніхто не боїться війни, запах якої вже літає в повітрі. Навіть освічені люди намагаються не помічати цього, а пропагандисти вже почали заздалегідь настроювати народ.

Спочатку повість навіть не сподобалася, здавалося, що вона ні про що. Та і закінчення як такого вона також не має. Але вся сила проявляється, коли ставиш книгу на полицю. Усвідомлюєш те, що світ населяють мільярди таких от людей зі своїми побутовими проблемами, які читають новини і турбуються про глобальне зі свого “дивану”. Які хочуть кращого життя, але виходить тільки ностальгувати за безтурботним дитинством. Що люди не змінюються. Країни хоч і дуже різні, але народи, які їх населяють мають більше спільного, ніж здається на перший погляд.

Автор: Євген Магер
Джерело: Facebook

Хочу прочитати