Публікації

Рецензія на книгу Себастіан Гаффнер «Гітлер. Примітки до біографії» від Margarita Gopak

Себастіан Гаффнер, “Гітлер. Примітки до біографії”. Дочитала пару годин тому і ніяк не можу заспокоїтися: я у повному захваті!!! Це найкраща книга з тих, що я прочитала з початку року. І це претендент на книгу року 2019! Принаймні серед нон-фікшн точно.

Березень мене вже вкотре тішить супер-класними книгами: наприклад, минулого року саме в березні я прочитала “HHhH. Голову Гіммлера звуть Гайдріх” Лорана Біне, яка стала моєю книгою року 2018.

Отже, пишу враження по гарячих слідах.

Мені вже давно цікава тема Другої світової війни. Не можу сказати, що я багато прочитала на цю тему, але все ж якийсь багаж у мене є. І що цікаво: з причин, які я не в змозі пояснити, мені чомусь ніколи не спадало на думку прочитати біографію Гітлера. Хоча б на рівні Вікіпедії – жодного разу! При цьому я читала про Гіммлера, Геббельса, Герінга, Гесса, Гайдріха та ін, а от про Гітлера ніколи спеціально інформацію не шукала. Звичайно, якісь віхи його біографії просто неможливо не знати хоча б з курсу історії, з фільмів, з перебігу самої Другої світової війни тощо. Але цілісної картини в мене до певного часу не було. Наприкінці 2017-го року я прочитала книгу Еріка-Емманюєля Шмітта “Другая судьба”. Родзинка цього роману полягає в тому, що в ньому паралельно описується два життя Гітлера: одне реальне, а інше – то альтернативна історія. Відправною точкою, тим рубежем, коли ці дві історії починають розгалужуватися, є той факт, що в альтернативній історії Гітлер все ж таки вступив до художньої академії у Відні, і саме з цього як його особиста історія, так і світова пішли зовсім іншим шляхом. Отже, лише читаючи цю книгу Шмітта я вперше усвідомила, що взагалі нічого не знаю про життя Гітлера до того, як він прийшов до влади (за винятком хіба що “пивного путчу”) і тоді ж таки вперше зрозуміла, що дивним чином ніколи не намагалася ознайомитись з його біографією.

Аж допоки на початку цього тижня я робила замовлення в інтернет-магазині, і мені трапилася книга Себастіана Гаффнера “Гітлер. Примітки до біографії”. Не вагаючись замовила – і от вона вже й прочитана. Автор – німецький публіцист, помер у 1999-му, а “Гітлер. Примітки до біографії” – його найвідоміша робота, яка у 1978 так 1979 роках була у списку бестселерів та отримала низку літературних премій. І є за що!!!

Коли я почала її читати – вже на третій сторінці зрозуміла, що без олівця я не обійдуся. Це вперше мені до рук потрапив такий детальний аналіз як самої особистості Гітлера, так і його вчинків та дій. Отже, перші помітки олівцем я зробила вже на 3-й сторінці, і аж до кінця книги я з тим олівцем не розлучалася. Бо я ще неодмінно буду повертатися до цієї роботи не раз, тож хотілося якимось чином відзначити основне, аби потім я мала змогу реконструювати те, що мені необхідно. І в мене майже вся книга вийшла в таких олівцевих розмітках. Бо в ній немає нічого другорядного! Невеликий об’єм – 170 сторінок – компенсується таким насиченням інформацією на кожен абзац, що деякі місця я навіть перечитувала по декілька разів – так все тут концентровано, а не хочеться, щоб бодай слово випало з поля зору.

Що страшенно сподобалося у цій книзі (окрім її вмісту, звичайно), так це позиція Гаффнера викласти те, що він мав на думці викласти, наскільки це можливо неупереджено, без емоцій. Його ідея полягала в тому, щоб досягнення Гітлера не боятися назвати досягненнями. Він зазначає з іронією, що не варто відкидати той факт, що двічі по два – чотири лише тому, що так само думав і Гітлер. Цитую: “Узагалі читач мусив уже помітити (можливо, дещо спантеличено), що ми намагаємося утриматися від оцінок. Причина цього криється в природі самого предмету. Досягнення як такі є морально нейтральними. Вони можуть бути лише хорошими чи поганими, але не добрими чи злими. Гітлер учинив багато зла… Але не варто проклинати його з хибних причин.” Лише декілька разів за всю книгу автор дозволив собі трохи емоційного забарвлення, наприклад, таким висловом: “До 1941 року Гітлер тримав у заціпенінні весь світ завдяки своїм політичним та військовим діям. З цим було покінчено. Від чого тепер ціпенів увесь світ, то це від його злочинів” або: “…повну поразку Німеччини з усіма її можливими наслідками він узяв як плату за те, що нарешті зможе провести винищення євреїв по всій Європі, від чого в нього давно аж слина котилася”.

Як бачите, не сказати щоб надто емоційно, та навіть такі дещо забарвлені коментарі – явище у цій праці поодиноке.
Ще одна приваблива риса книги: автор не ллє води, він одразу переходить до справи, в нього немає жодної зайвої строки. Він дає дуже цікавий аналіз життя Гітлера у той мірі, яка стосується його діяльності та її наслідків. Він доходить до таких висновків, які б мені ніколи не спали на думку. Не хочу зараз розкривати їх усі, але не втримаюся, аби не навести одну з найбільш вражаючих тез (може вже й відому комусь, може, це просто я цього не знала): “…перед ним поставало питання, скільки зі своєї внутрішньо- та зовнішньополітичної програми він устигне реалізувати протягом років свого життя, що йому залишилися; й на це питання він відповів незвичним… “Усе!”. Й ця відповідь містила в собі щось нечуване, а саме – підпорядкування своєї політики й свого політичного календаря імовірній тривалості свого земного життя… Гітлер відмовлявся дивитися за межі свого життя й будувати плани на майбутнє. Все мало відбуватися через нього самого”.

На перший погляд може здатися дивним моє враження від цього факту. Але ж насправді це дійсно вражаюче, і автор детально викладає чому.

Чудовий аналіз, просто прекрасний! Документалістика теж буває захоплива, я читала сьогодні півдня не відриваючись до останньої сторінки.

Також хотілося б зазначити, що при читанні слід мати на увазі рік написання цієї роботи – 1978. Як ми знаємо, у той час Німеччина була поділена на дві частини: ФРН та НДР. Гаффнер жив у ФРН і він часто у тексті посилається на цей післявоєнний поділ країни. Також у тексті лише декілька разів згадується СРСР, натомість майже усюди фігурує назва “Росія”, під якою, особливо щодо більшості окупованих німцями земель після 22 червня 1941-го року, слід розуміти, звичайно, Україну. Це зазначає перекладач у своїх примітках по ходу оповіді, і я вітаю наявність таких приміток.
Звичайно, вивчаючи працю “Гітлер. Примітки до біографії”, я не могла не провести паралелей із сьогоденням, на превеликий жаль. Як би мені хотілося, щоб приводу для таких страшних порівнянь не існувало, але… Так, в око впала та частина, де автор розповідає про так звану політику вмиротворення, що проводили Англія і Франція щодо нацистської Німеччини Гітлера, поступаючись своїми інтересами, дозволяючи останньому без жодного слова спротиву з боку зазначених вище країн захоплювати все нові і нові землі у сподіванні, що на цому той зупиниться (Райнська область)… або на цому (аншлюс Австрії)? Ні? То, може, на цьому (Чехословаччина)? Не розуміючи, що саме насправді було на думці у Гітлера (напад на Польщу, початок Другої світової війни). Як же це мені дещо нагадує!!!

Пошукавши на теренах Інтернету, знайшла ще одну цікаву працю Себастіана Гаффнера, яку поки що перекладено лише на російську мову під назвою “История одного немца. Частный человек против тысячелетнего рейха”. Маю намір прочитати хоча б російською, якщо до того часу, коли я до неї доберуся, ще не вийде українського перекладу. Автор пише надзвичайно!

Наостанок хочеться подякувати видавництву Жупанського за прекрасну книгу! Як же я люблю, коли в житті з’являються подібні чудові твори, до яких повертаєшся подумки знову і знову – настільки вони чудові та майстерні! Усім, хто цікавиться темою – читати обов’язково!!!

Автор: Margarita Gopak
Джерело: Facebook

Хочу прочитати