Рецензія на книгу Пітер Воттс «Сліпобачення» від Сергія Голубєва

02/06/2019 о 11:31

Оцінка 9/10

Може я пишу цей відгук і трохи запізно, адже книжка була видана ще восени 2018го, та все ж таки його написати варто.

Якщо ви любите тверду наукову фантастику, то цей роман саме для вас. Автор тут звертається до теми першого контакту, яка багатьом вже набридла через свою шаблонність та одноманітність, бо зазвичай в таких творах ми бачимо або сірих чоловічків з великими очима, яким нема чим зайнятись, як ставити досліди на людях (привіт агентові Малдеру), або монстрів найхимерніших форм , які ще з часів “Війни світів” Герберта Веллса мріють про те, аби захопити Землю, або просто хлопців в страшних гумових масках, як ми їх бачили в найрізноманітніших серіалах зі всесвіту “Зоряного шляху”. Так ось: тут нічого такого не буде.

Історія починається з того, що навколо Землі з’являються десятки тисяч зондів, які детально фіксують все, що відбувається під ними, а потім так же швидко й зникають. Намагаючись зрозуміти, що ж то було люди встановлюють, що ті зонди передали повідомлення кудись в хмару Оорта, яка знаходиться на дальніх кордонах Сонячної системи. Тож туди відправляється дослідницька місія, яка мусить встановити контакт з тими, хто відправив зонди на Землю, чи хоча б зрозуміти, що вони є і чи несуть вони загрозу людям.

Підбирається й відповідний екіпаж: військовий, біолог, лінгвіст, “жаргонавт”, який відповідає за контакти екіпажа та комп’ютерів, а також мутант-вампір, особлива логіка якого, на думку командування, допоможе успішно виконати місію. Та, як ми розуміємо, будь-яке планування в таких випадках є марним…

Про сюжет я більше розповідати не буду, бо спойлери – то є зло. Скажу лише, що не зважаючи на деяку переобтяженість термінологією, роман захоплює з перших сторінок і не відпускає до самого кінця. Також видавець подбав за людей без спеціальної освіти, які читатимуть цю книгу, тож в тексті ми знайдемо достатню кількість доречних приміток від перекладачів та редакторів.

І хоч книга й має продовження, яке цього року планує видати Видавництво Жупанського, “Сліпобачення” читається як окремий роман з достатньо чітко завершеним сюжетом, тож братись за нього можна просто зараз.

П.С. Особисто від мене за “Сліпобачення” величезний плюс в карму видавцеві і побажання: Видавництво Жупанського, не зупиняйтесь, радуйте й надалі читачів якісною фантастикою

Автор: Сергій Голубєв
Джерело: Facebook

Хочу прочитати