8 днів – 8 історій…
Так, можна було прочитати й за вечір (159 с.), але я вирішила посмакувати їх не поспішаючи.
Не буду описувати зміст, не буду посилатись на різні джерела з рейтингами, в яких ця книга вже впевнено завоювала лідерські позиції, а зупинюсь все ж на своїх враженнях по пунктах:
1. Вона стильна! В якому сенсі? В якісному! І хоч історії не пов’язані сюжетом, вони містять певні образи, і як автор пише “приховані знаки”, які поєднують їх, а для мене історії ще схожі атмосферно! Вони об’єднані тією аурою, яку створюють під час читання!
2. Книга, про яку багато чула, бачила відгуки, знайома з автором і давно хотіла її придбати, але все відкладала, бо надто сильно боялась розчаруватись (як то часто буває, коли є надочікування) і коли нарешті прочитала… не розчарувалась!
3. Під час читання, складається враження, що ніби дивишся фільм: переходи камери то на героїв, то на звуки радіо, то віддалений пейзаж, то дихання тварини, чи плюскіт води… тобто присутнє відчуття об’ємності такої якісно професійної картинки. Коли і операторська робота, і монтаж на вищому рівні.
4. Автор попередив, що історії – жаскі, і він мене особисто точно не обманув, фраза “заліз під шпалери” й зараз викликає в мене сироти і підіймає волосся дибки. Така я вразлива та емоційна.
5. На жаль, не можу знати точно чи вдалось мені скласти пазл із образів для дев’ятої історії, яка б мала утворитись на тлі прочитаних восьми… але ті образи “застрягають” в пам’яті, як мелодія, яку почув один раз, а вона потім крутиться й крутиться в тебе в голові і ти не можеш її позбутись! Це відчуття післясмаку ще довго не покидає!
10 з 10
Щастить мені на добротні книги останнім часом)
Автор: Світлана Троцюк
Джерело: Facebook
