Публікації

Рецензія на книгу Жан-Крістоф Рюфен «Довколосвітні мандри короля Зібеліна» від Mykola Stakhniuk

Дочитав цю книгу в останній день року і приємно потішений враженнями, які вона принесла. Після анотації очікував від неї якихось авантюрних пригод і незвичної історії цікавої людини, власне це й отримав. Приступав до прочитання з тихим спокоєм, ніби готувався до відпочинку – собі спостерігатиму за морськими подорожами, зустрічами з тубільцями і змальованою долею героя, шматочки якої наодинці здаються несподіваними і цікавими пригодами, а вкупі становлять визначну біографію. Це мав бути відпочинок і це був відпочинок.

Цю історію розповідають сам Августин і його дружина Афанасія Бенжаміну Франкліну і маю визнати, що автору вдалося подати їхню манеру так, що навіть розгорнувши на будь-якій сторінці, можна сказати, хто саме взяв слово. Вони прийшли до засновника Штатів за допомогою, як того, хто виборов незалежність для своєї країни, і, щоб він зрозумів суть прохання, розказують довгу і сповнену як успіхів так і поневірянь історію Августина Беньовського, короля Зібеліна, котрий, потрапивши на Мадагаскар, замість політики колоніалізму вирішив здобути острову незалежність. Сам Августин, розказуючи про власні пригоди, про дитинство та неволю, вдається більше до фактів, окреслюючи розповідь як життєвий шлях з різними важливими моментами, котрі вплинули на вибір тої чи іншої дороги. Афанасія ж, на противагу чоловікові, набагато чуттєвіша, її доля – доля супутниці, котра пустилася в цю авантюру в сімнадцятирічному віці, для неї світ був невідомим обширом, який вона не очікувала, що колись відкриє. Коли вона брала на себе роль оповідниці, Бенжамін Франклін (за словами автора) не один раз плакав. Я сам не ридав, проте визнати мушу, що романтика стосунків доволі зрілого Августина в засланні і молодої Афанасії, доньки губернатора Камчатки, мене дуже розчулила і я отримував від цього неабияке душевне задоволення.

Це могла би бути просто ще одна цікава історія, ще один пригодницький роман, але факт того, що він заснований на реальних подіях, хоч і прикрашений фантазією автора, робить його дещо значнішим, а поневіряння Августина – через свою правдивість вражаючішими. Гадаю, велику роль в цьому відіграло те, що сам Августин робив багато нотаток, завдяки чому відтворити його життєвий шлях цілком здійсненно. В той же час спадає на думку доля інших творців своє долі і історії, яка оминула їх, нещасливців, що завбачливо не карбували свої життєві пригоди га папері.

Тяжкі часи кують міцних людей. Епоха колоніалізму, досліджень нових земель, часи відкриттів дають дорогу не тільки відчайдухам, а й випадковим заручникам ситуації, чий знаковий внесок розпочинався з дрібниць, які не передбачали тих авантюр, у які вилилися згодом. Серед таких виявився Августин Беньовський – король Зібелін, ампанскабе Мадагаскару.

Автор: Mykola Stakhniuk
Джерело: Facebook

Хочу прочитати