Рецензія на книгу Салман Рушді «Сатанинські вірші» від Lilia Shutiak

01/01/2019 о 11:28

От, знаєте, як про деякі книжки кажуть, що вони – цілий світ 🌍 Таким, безперечно, є роман британського письменника індійського походження Салмана Рушді «Сатанинські вірші» 📄 Найкращим піаром книзі є те, що після її публікації у 1989 році аятола Хомейні виголосив письменнику фетру, і відтоді Рушді змушений постійно переховуватися від різних ісламських організацій. До речі, сьогодні за голову автора дають більше трьох мільйонів доларів 💸

«Сатанинські вірші» – твір неоднозначний. З одного боку, європейському читачеві буде важко пробратися крізь зарослі образів і символів чужої для нас релігії 🕌, а з іншого – він матиме нагоду поринути у цілковито новий світ. Сюжет роману доволі розмитий. Тут практично нема єдиної лінії, за якою можна спостерігати протягом усього твору🤨Автор постійно перестрибує з одного героя на іншого, змішуючи ситуації та персонажів у прямому та переносному значенні.

Розповідь в тексті накочується хвилями 🌊, як на паломників море, що, зрештою, зупинило їх на шляху до Мекки. Кілька моментів твору відверто маркесівські – так, що аж хочеться перечитати «Сто років самотності» ⭐️ У будь-якому випадку, до книжки Рушді треба звикати, як до людини – слідкувати за ритмом, проникати в сюжет, вловлювати сенси. Й особливо замислитись над фіналом: «якщо старе не вмиратиме, то нове не народиться». Ну, хоча б тут 🙄

Автор: Lilia Shutiak
Джерело: Instagram

Хочу прочитати