Публікації

Невідома історія «Колгоспу тварин»

Андреа Чалупа, розповідаючи про теми війни, біженців та Голодомору, з якими вона працювала у процесі створення книжки, згадує свого дідуся Олексія, його сміливість та долю. А ще каже, що, на жаль, люди на Заході мало чули про Голодомор 1932-33 років, тому її дослідження і його екранізація, над якою вона вже працює, стали платформою для озвучення багатьох серйозних тем, пов’язаних з цим історичним періодом. Перекладача Ігоря Шевченка журналістка вважає значущим у рівній мірі із Джорджем Оруелом, бо він пережив війну і був біженцем у таборі в Німеччині, та коли зміг розпочати вільне життя, не полишав тих, хто там залишився. Потім став одним із співзасновників Гарвардського Інституту Українських досліджень, у своїх наукових студіях про Візантію популяризував Київську Русь. Працюючи над твором, Андреа не підозрювала, що її життя так зміниться: вона зустріла свого чоловіка і багатьох друзів. Занурившись у історію, вона зрозуміла, що прагнення й жага до життя, навіть у найскладніші моменти історії можуть перемогти смерть. Життя сильніше. Ця книга про те, що кожен має силу голосу, про яку часто забуває. І про реальний «колгосп тварин» через мемуари чоловіка з Донбасу, що демонструють трансформації регіону методами Сталіна в час, коли там знову боротьба. Авторка, що живе у Нью-Йорку, емоційно переживає разом із українцями, коли Гугл позначає села та міста, які вона знала з мемуарів дідуся як окуповані і коли читає новини про жертви. Сучасна Російська Федерація відтворює методи Сталіна, тепер це методи Путіна, тож історії Оруелла про сталінську Росію звучать так, наче він їх написав учора. Але головне, що надія є завжди, і як би самотньо ви не почувалися, маєте використовувати свій голос, не мовчати, бо ніколи не знаєте, хто вас може почути. Насправді це досить вражаюче – ми куди сильніші, аніж собі уявляємо.