Публікації

Рецензія на книгу Йоганн Вольфґанґ фон Ґете «Фауст» від @IKnigi.ua

В основі трагедії закладена постать людини яка дійсно існувала. Йоганн Фауст жив у середньовіччі й вважався магом, чорнокнижником і чаклуном. Надалі ця таємнича постать настільки обросла міфами й легендами, що надовго укорінилась у європейському епосі та фольклорі. Оповіді про таємничого доктора Фауста ввійшли в літературу, і були написані простою мовою для широкого загалу. Їх ставили в театрах і лялькових виставах, де власне і побачив цей образ Ґете.

Щоб трохи краще зрозуміти книгу, варто описати контекст. У книзі багато християнських мотивів, тож цікаво чи мав Ґете дотичність до християнства. Дізнатись про симпатії чи антипатії не так легко, але історики літератури, віднаходять багато листів Ґете, де дізнаються його ставлення. До християнства він ставився двозначно, з одного боку йому були до вподоби християнські ідеї, але він не любив церковний клір і церкву.

Ґете взорувався й кохався в античності. Думаю, це прагнення німецького духу повернутись до джерел, про що згодом писатиме Ніцше. На мою думку, в «Фаусті» Ґете, відроджується цей дух античності. По стилю й атмосфері трагедія Ґете може рівнятись з трагедіями Софокла чи поемами Гомера.

Сюжет

Ми бачимо образ вченого Фауста який перебуває у відчаї. Його кімната нагадує келію, або кабінет вченого який закрився від світу і поринув в книги та науку. Все своє життя провівши за книгами, він вивчав науки. І все ж таки він не дізнався якихось сакральних знань про буття і світобудову. Оскільки наука апофатична, він відкриває для себе магію. І викликає духів.

Якщо говорити про античну традицію, то ми бачимо протистояння двох начал, діонісійського й аполлонівського. Одна частина душі Фауста хоче до ідей, до мислення і пізнання, інша ж хоче земних утіх. Вихолощений від науки розум, прагне припасти вустами до кухля Вакха, себто Діоніса і насолодитись життєдайною енергією високих емоцій та почуттів. Фауст стає античним героєм і вирушає у свою одіссею. Перша частина починається в центральній Європі, і розвивається коли настає Вальпуржина ніч, а далі переноситься до античної Греції.

Скуштувавши першого кохання з присмаком гіркоти з Маргаритою, античний герой прагне до великих звершень. Тут і політика й жага втілення великих ідей. Також Фауст дізнається що до Спарти повертається легендарна Гелена, через яку почалась війна з Троєю. За махінаціями Мефістофеля який є класичним трикстером, Гелена потрапляє до палацу Фауста. А завершення історії з їхнім сином уособлює античну міфологію в образі Ікара.

Підсумки

Передусім, думаю Ґете прагнув провести шлях від античності до середньовіччя, поєднати поезію цих епох, і продемонструвати, що дух античності може відроджуватись і надихати людей у нові часи. Спочатку в ідейному герці сходиться Мефістофель з богами Олімпу, а згодом ці дві різні традиції, два світи поєднуються в коханні Фауста і Гелени. У цьому творі Ґете не тільки взорується на античність, а й зумовлює багато візій майбутнього.

Для мене «Фауст» є античною трагедією. Але зізнаюсь, що я не все зрозумів і особливо фінал. Ґете писав «Фауста» шістдесят років і другу частину заповідав опублікувати після своєї смерті. У цій трагедії є щось загадкове і незрозуміле, цілі філософські пласти ідей та сенсів від політичних до релігійних. Чому нерелігійний Ґете обирає християнський фінал зі з’явленням Богородиці? Чому Фауст потрапляє до раю? А слова Богородиці для мене залишились загадкою. Не думаю, що тут варто шукати легких відповідей.
Ну і на завершення хочу відзначити чудове видання видавництва Жупанського, яке кожен український читач має обов’язково мати на своїй книжковій поличці. Тому, що окрім трагедії є додатки. Один з них розповідає наскільки «Фауст» мав великий вплив на українську культуру і на розвиток поетичного перекладу. Україномовний «Фауст» вважається перлиною перекладу, який перевершує російський і розкриває поезію у всій українській пишномовній красі.

Автор: @IKnigi.ua
Джерело: Facebook

Хочу прочитати