Знайомлюсь далі з серією “Ad Astra” від видавництва Жупанського і не перестаю тішитись з того, що це знайомство раз за разом виходить дуже захоплюючим!
Я вперше читав твори цього автора. Звісно, бачив фільми, зняті по його творчості, але не завжди про це здогадувався. Тож вибираючи яку наступну книгу взяти з серії Ad Astra я трохи порадився з любителями фантастики, які в більшості своїй радили саме Діка. І я ні скільки не прогадав з цим вибором!
Книга на 600 сторінок була “з’їдена” з великим апетитом за досить короткий час, якщо брати до уваги відключення світла і читання в парі з творами Кларка Ештона Сміта. Я не очікував, що ці невеличкі оповідання так припадуть мені до душі*-*
Історії, які сприймались як окремі романи, мерехтіли перед очима неначе прокачені серії “Любов, смерть і роботи”. От що значить візіонер та фантаст! – оповідання, написані в 50-х роках, сприймаються дуже живо та влучно, іноді аж надто влучно!
І що мені особливо сподобалось – після кожного оповідання мозок відчував якусь тиху ейфорію та намагався осягнути те, що тільки що постало перед ним у вигляді букв та образів*-* Кожний твір давав їжу для роздумів, викликав різний спектр емоцій та почуттів! Я боявся, за відгуками, що Дік пише надто песимістично, але як на мене – це не зовсім точне визначення, це щось трохи глибше, неосяжніше та по філософському зачіплює емпатію людини. Що можна сказати з упевненістю – ця книга читається легко та невимушено! Тому можна радити досить широкому колу читачів!
Також дуже тішусь, що вже замовив 2-й том збірки, який буде дуже скоро*-* А поки чекаю – взявся за “Сліпобачення” Пітера Воттса, побачимо як воно буде))
Автор: Петро Мірошник
Джерело: Facebook
