Публікації

Рецензія на книгу Цезарій Збєшховський «Голокост F» від Світлани Тараторіної

Хроніки читання польської фантастики. Пошуки Бога.

Сьогодні буде про Голокост F Цезарія Збєшховського. Без спойлерів і ви не отото вот.

Що нас приваблює у науковій фантастиці? Передусім – політ думки, технічні вигадки, що змушують кипіти мозок. І все це у Збєшховського є: наукова дич (у хорошому сенсі) Пітера Воттса, ніжне цитування Лема чи Френка Герберта, дахозносне знущання з реальності, як у Філіпа Діка.

Але мене Збєшховський підкорив іншим – своїм розумінням Бога. Зазвичай боги – предмет дослідження фентезі. Хоча, для фентезистів боги – це радше ще один рівень персонажів. Такі собі над-істоти, з усім комплексом бажання автора подумати над логікою їх дій. І звісно, у фентезі багато від людських уявлень про бога.

А от Збєшховський пофантазував про Бога ери постсингулярності, коли від людини, у нашому теперішньому розумінні, нічого не залишилося. Людські мізки можуть переноситися з тіло у тіло (привіт Видозмінений вуглець Моргана), а цифрофі копії свідомості вільно гуляють цифровими полями, змінюють форми і спілкуються надшвидкісною передачею даних (вітання Яцеку Дукаю і його Ідеальній недосконалості).

У Збєшховського авраімічний Бог – це плазмат – таке собі щось, що було тонким шаром розмазано по деяких – духовних людях. У Голокості Плазмат раптом щез (у добу постсингулярності, що логічно, Бог помер). Залишилися лише бездуховні постлюди.

Але ж Збєшховський пише наукову фанастику. Тому його Бог – це суміш квантової фізики та сили Люка:)) З одного боку щось дуже наукове, з іншого – “силааа”, яка н потребує пояснень (я ще не дочитала!).

Далі науковий трактат на тему: Квантова теорія з позиції істового католика:)

Одна з основних проблем християнської філософської – божественний задум. Людина в принципі не здатна його осягнути.

Так от думаю, що Збєшховський начитався квантової фізики і зрозумів, що це воно. Божественний задум змушує рухатися наш світ. І все на позір у відносному порядку. Але що ж задумав Бог – хз. Так і з квантовою фізикою. Макро світ дуже впорядкований. Закони Всесвіту усюди непорушні. Окрім квантового світу. Дрібні частки діють точно як оцей божественний задум – неприпустимо з позиції людської логіки.

Ви ж знаєте оцю неймовірну історію про те, що фотон може вести себе як частка і як хвиля: коли дивитися, через щілинки проходить частка, не дивитися – хвиля. Або ще відоміша історія про кота у коробці, який з точки зору квантових гумористів може бути одночасно живим і мертвим – суперпозиція – неможливість спрогнозувати поведінку частинок.

І от я собі думаю, що тілкьи дуже релігійна людина (вихована у релігійних традиціях) може так ізвратитися, щоб абсолютно достовірно пояснити присутність Бога квантовою теорією. Може у тому феномен сучасної польсокї фантастики? У них Бога у суспільному обговоренні таки чимало:). Згадався нещодавно прочитаний Комуда. Попри відносну якість всього циклу про Війона оповідання про Бога з дерева – просто шик. Більше за цю метафору мене вразив хіба Гіперіон і його “Оповідь священика: Чоловік, який намарно кликав бога” про христоформи.

Замість висновків. Збєшховський зранку будить краще за каву:)

ПС якщо вам здалося, що я тут поумнічала, то у Збєшховського ще крутіше. І дуже мені хочеться порівняти Збєшховського і Воттса, але не буду:)

Автор: Світлана Тараторіна
Джерело: Facebook

Хочу прочитати