Все, як я люблю.
Цим власне можна і закінчити відгук на “Транс” Остапа Українця ?
Перші п’ятдесят сторінок хотілося кинути книгу, але це тільки від нерозуміння сюжету. Тепер же мені її хочеться перечитати, і от чому.
Існує дві сюжетні гілки, хоча радше це відображення одна одної за дзеркальним принципом. Тобто, коли “я” тут піднімаю ліву руку, “я” дзеркальне – праву. За цим принципом діє друга гілка сюжету, однак вісь, відносно якої йде віддзеркалення – це…. Час! Напевно, це одна з причин, чому мені роман так сподобався.
З більш приземлених причин, чому варто читати роман – тут є замітки для автостопера, короткі екскурсійні маршрути Європою, і те, що більшість з вас побоїться отримати практичним шляхом – досвід від тріпу. До речі, сцена нереально смішна, а головне, справді необхідна для сюжету!
Окремий плюс – ідея роману розкрита! Це просто так рідко коли буває, що автор ставить конкуренту мету і (майже) без ліричних відступів її досягає. Тобто прочитання не лишає чорних дір і бажання запхати їх теоріями і здогадкам – Остап все чесно за собою закриває, і робить це професійно. .
Мені також здається, що колись права на неї куплять закордоном. Це ковток свіжого (ситного) повітря, від якого не буде похмілля, але приємне збудження і зацікавлення лишаться. І головне! ЗАХОЧЕТЬСЯ ПОВТОРИТИ
І вже в самому кінці можна сказати, що десь в середині мене маленька любов до Умберто Еко тьохнула, але не хочу порівнювати, все ж деконструктивні моделі треба будувати інакше ніж боженька Умберто. Але як, я ще не сформулювала. Але тьох був, куди вже більший комплімент робити роману)))
До слова, хештег для книги буде тільки такий #остапукраїнець , тег з назвою роману не шукайте в інст нізащо ? ти, Остапе, теж візьми до уваги, бо потенційні читачі не зможуть зручно пробити відгуки за тегом з назвою)) хіба що це не була якась геніальна задумка наперед, але я і цьому маю 100% сумнів)) ніхто навіть гадки немає, що сотні людей перед покупкою пробивають відгуки на книгу по тегу з назвою))
Автор: Ірина Шарова
Джерело: Facebook
