За недовгих 47 років життя автор встиг написати достатньо щоб навіки вписати своє ім’я в історію світової прози. Такі твори розчаровують людей, які сідають за книгу для отримання задоволення без включення уяви. В цій книзі саме так все і мусить бути. Оруелл змальовує міжвоєнний період життя в Парижі і Лондоні. Та ясна річ, що це є не історична праця, а дещо зовсім інше і на цьому автор акцентує увагу.
Отже, книгу логічно поділену на дві частини. Дії першої відбуваються у столичному місті Франції. Наш герой проживає у винайнятій кімнатці на Кок д’Ор. Та це і не стільки важливо, якщо хтось не ставить собі за мету в такий спосіб знайомитися з вулицями міста чи вивчати назви готелів. Ситуація з грошима традиційно на межі ,,скрутно – критично,, , що у першому випадку натякає на їх закінчення, а в іншому – голодування. Наш герой водить дружбу з відставним російським офіцером Борисом, який вариться в готельному бізнесі, то офіціантом, то адміністратором. Горе-товариші ділять останні крихти разом, шукають можливість підробітку, а їх спосіб мислення часто викликає подив і подекуди сміх. І врешті, доля їх розводить.
Зовсім інакша ситуація чекає нашого безхатченка в Лондоні. Мандрівний бродяга ходить від ,,цвяха,, до ,, цвяха,, – тимчасові притулки для бездомних. Ряд обставин дає мені зрозуміти, що це все самий звичайний експеримент для якісного написання книги. Щонайбільше підштовхує до думки наявність дорогого одягу, який він закладає щоразу коли голодує, контакти з цивілізованим світом і тверезе мислення ерудованої людини. Якщо це так, то автору вдалося реалізувати самий відчайдушний проект. Оруелл показує читачеві, що впасти на сам низ соціального дна дуже просто, як і звикнути до думки, що вирватися звідти вже не можливо. А ще те, що деякі люди живуть так щоб уникати відповідальності в житті за когось окрім себе. Існує своєрідний стиль мислення бродяг і вони його вважають за високий рівень. Це ніби своєрідний квест: знайти місце у ,,цвяху,, , щось поїсти хоча б раз на декілька днів, а якщо вдасться щось заробити жебракуванням, то нема сенсу переживати. Така моя думка. Хто прочитав, то діліться враженнями. Книга варта уваги, як і інші твори видатного англійця.
Автор: Aleksander Choma
Джерело: Facebook
