Рецензія на книгу Цезарій Збєшховський «Голокост F» від Sviatoslav Piven
Надрукований видавництвом Жупанського “Голокост F” Цезарія Збєшховського – це таки щось!
Книжка, у яку увійшли однойменний роман та ще кілька оповідань, дія яких розгортається у світі роману, вражає.
Передусім, вражає вигадливістю автора, який створив надзвичайно деталізований і відтак дійсно видимий під час читання світ. Також вражає жанровою різнобічністю (роман – це сплав кіберпанку та постапокаліпсису, де можна знайти чи не всі атрибути цих жанрів: практично безсмертні люди, які переписують свою свідомість у нові тіла, коли старі помирають, кіборги та андроїди, віртуальні реальності, битви мехів, безмежні пустки та війна за виживання проти зграй мутантів на руїнах цивілізації; оповідання ж написані у жанрах космічної антропологічної фантастики, надприродної фантастики, філософської фантастики тощо). Окрім того, вражає філософськими розмислами про мораль, про добро і зло і про те, як їх часом буває важко розрізнити, про те, що означає і як воно бути людиною у постгуманістичному світі творів (і водночас нашому плинному світі, який своєю манією до технологій та ґаджетів невпинно рухається до невтішного сценарію Збєшховського), про те, що робить людину людиною взагалі, і про те, як вберегти свою людяність та особистість, коли усе навколо уперто спонукає змішатися із “сірою масою”. Ну і звичайно, книжка вражає цікавими теологічними твердженнями: про сутність Бога, про втрату Бога і життя без Бога.
Варто додати, що роман та оповідання дуже інтертекстуальні. При цьому незрима присутність Лема, Діка, Конрада чи Кафки відчутна не лише у прямих алюзіях, а й у стилістиці та проблематиці самих творів.
Звісно, книжка може зайти не усім читачам (особливо, це стосується роману!), оскільки Цезарій Збєшховський дуже вимогливий до читача й очікує, що той від початку буде уважний, а ще перебуватиме у “темі” і розбиратиметься у кіберпанкових поняттях і явищах. Тому якщо після цих рядків у вас є певні сумніви, чи сподобається вам великий метр Збєшховського, чи ні, рекомендую насамперед ознайомитися з оповіданнями. Якщо ж сумнівів немає – то треба однозначно брати!
Ну а я тим часом буду собі далі промислювати прочитане ?
P.S. Переклад Ірини та Олени Шевченко просто чудовий!
Автор: Sviatoslav Piven
Джерело: Facebook
Залишити відповідь