Рецензія на книгу Буалем Сансаль «2084: Кінець світу» від Mykola Stakhniuk

25/10/2018 о 12:11

Це доволі сміливо – написати твір, як продовження епохального “1984“, але спроба непогана і має ряд цікавих ідей. Власне сам 1984-й згадуєть дуже рідко, а Сансаль описує ще один сценарій доволі несонячного майбутнього, в якому навіть орвеллівський режим здатен подолати інший – релігійний, адже людина навіть у жорстоких злиднях і при відсутності свободи може вважати себе щасливою, якщо вірить, що робить все це задля обожнюваного нею бога, в даному випадку – Йолаха (от і відвертий натяк на Аллаха і іслам). Є і свій пророк – Абі, є і своя “біблія” – Ґабул. Є і мова – абімова, суть якої полягає в тому, аби всі слова мали чимкоротшу форму і мали в корені літери пророка чи їхньої головної книги, тут Буалем Сансаль поділяє думку Орвелла, що збіднивши мову можна позбавити людей здатності виражати весь спектр потреб чи емоцій, адже в ній напросто не буде для цього слів, однак в цій книзі мові надається мало не містична здатність впливати на самих людей, спонукаючи бути їх покірними, войовничими чи цікавими до відкриттів. У своєму світі автор позбавив людей відліку часу й позбавав цим самим їх спогадів у контексті визначеного минулого, таким чином існує тільки теперішнє і далеке минуле в цифрі 2084, яка є відліком становлення всесвітньої країни – Абістану, а з іншого боку – кінця світу, він закінчився тоді, коли релігійна сила захопила всю владу і відрізала будь-які шляхи повернення минулого. Як і в Орвелла, в Сансаля суспільство не дуже освічене – чим більше знань, тим більше подій, явищ і речей можна пояснити фізичними, хімічними чи соціальними законами, а чим неосвіченіше суспільство, тим більше незрозумілого люди приписуватимуть богові, а з цього виходить, що чим більшою уявною владою людина наділятиме бога, тим більше його боятиметься. Автор застерігає від сліпого підкорення релігії, а тим паче тій, котра пропагує вбивства, котра існує не заради людини, а заради самої себе, котра підкорює силою, не бачить перед собою жодних моральних перешкод і тримається на абсурдних пережитках минулого.

Світ Сансаля сірий, похмурий, люди бідні, нікчемні, без амбіцій і мрій, а за його ж словами найнебезпечніші ті, хто не мріє, в них крижані душі.

Автор: Mykola Stakhniuk
Джерело: Facebook

Хочу прочитати