Публікації

Закриття року – видавничі підсумки 2017

Все повільніше обертається Колесо року, все виразніше чути його натужний скрип, міста-села, ліси-поля, проспекти й діброви нарешті замітає снігом, на порозі темніє зимове сонцестояння і найдовша ніч у році, після чого на нас чатують невблаганно-довгі Новорічні свята, і ми вже майже готові віддатися в їхні щедрі святкові обійми. Всі справи завершені, або ж близькі до цього – нові розпочнуться лише наступного року і то буде геть інша історія. А отже пора підбивати підсумки року, що минає, озиратися на прожиті місяці і роздумувати, що було зроблено, що не встиглося, а що можна було зробити ще краще. Це важливо, оскільки зовсім скоро розпочнеться новий рік, і всі ми хочемо в ньому уникати минулих помилок і нарощувати колишні успіхи. Отже, ми востаннє озираємося назад і пригадуємо, яким цей рік став для нашого видавництва.

А завершуємо ми 2017-й з доволі оптимістичними враженнями і підсумками. Це стосується як нашої видавничої діяльності, так і загальних тенденцій українського книжкового ринку. Видається, що і там і там все більш-менш добре, а деякі прогнози свідчать про те, що буде ще краще, принаймні ми в це віримо, і мірою наших сил працюємо над цим.

Для нас цей рік минув без реалізації аж таких гучних видавничих проектів, як у попередні кілька років (Орвелл “1984”, Джойс “Улісс”, започаткування видання повного зібрання прози Лавкрафта, Рушді “Сатанинські вірші”, Пінчон “Виголошення лоту 49”), зате з нарощуванням потужностей і започаткуванням ряду нових видавничих ініціатив, результати яких ми зможемо побачити вже десь у другій половині 2018. Але це нормально, оскільки специфіка видавничої діяльності така, що реалізація навіть середніх по складності проектів займає у середньому від року до двох. Так, багато важливих і цікавих проектів, започаткованих ще у 2016 році, і запланованих на 2017, реалізуються лише у 2018.

Загалом же у цьому році ми видали 14 книжок, і вважаємо для себе таку кількість видань більш-менш оптимальною, оскільки не бачимо сенсу в нарощуванні кількості назв заради самого нарощування. Натомість, воліємо неквапно і ґрунтовно працювати над кожною книжкою, з тим, щоб у кінцевому підсумку пропонувати нашим читачам справді якісне і вартісне видання, яке готувалося щиро і з душею, а по-інакшому і не повинно бути.

А ще 2017 рік можна назвати роком завершення наших довготривалих багатотомних видань. По-перше, ми нарешті закрили гештальт видання зібрання творів Антуана де Сент-Екзюпері, який розпочали ще 2009 року. Тепер наше видання налічує чотири томи і є найповнішим виданням Екзюпері в Україні. По-друге видали третій заключний том історико-культурологічної праці відомого французького науковця Фернана Броделя “Ідентичність Франції”. Також продовжили серію видань Джорджа Орвелла – “Данина Каталонії” та “У злиднях Парижа і Лондона”, видали другий том повного зібрання прози Г. Ф. Лавкрафта, і усвідомили, що всередині серії “Майстри світової прози” у нас практично зароджується нова серія “Майстри готичної прози”, в якій вже вийшло зібрання прози Амброуса Бірса, і ось-ось має приїхати з друкарні знаменита збірка оповідань Роберта Чемберса “Король у Жовтому”. У цьому році ми також надали нового імпульсу серії сучасної української прози “Альтернатива” – вийшов класичний горор-роман Олександра Завари “Песиголовець”, який досить тепло сприйняли читачі, а також українська урбан-готика “Благослови Тебе Боже! Чорний Генсек” Олексія Жупанського. Продовжила поповнюватися наша найдавніша серія “Лауреати Нобелівської премії” – видали французького лауреата Патріка Модіано “Щоб не загубитися у місті” і єдиний художній твір сера Вінстона Черчілля “Саврола”. Не забували ми і про серію NonFiction. В цьому році це була книжка нідерландського науковця Йелле Роймера “Homo Urbanus” про еволюцію людського виду і прогнози на наше можливе майбутнє. А у іншій топовій серії “Майстри світової прози” започаткували видання творчого доробку Ернста Юнґера романом “Скляні бджоли”.

На жаль, з різних причин ми не встигли видати ряд назв, заявлених у планах на 2017, за що просимо вибачення у наших читачів. Але, це означає лише те, що більшість цих книжок вийдуть вже у першій половині 2018 – отож чекати вже залишилося недовго.

Також у 2017-му нам вдалося наростили кількість бестселерів, і якщо раніше такі позиції налічували одну-дві назви, то тепер у нас в активі одночасно . Це, по перше ось вже кількарічний незмінний лонгселер Джорджа Орвелла 1984 – вже очевидно, що процеси у сучасному світі дуже суголосні похмурому світові цієї безсмертної антиутопії, і обираючи саме цю, на мою думку, одну з найважливіших книжок минулого сторіччя, читачі хочуть, передовсім краще зрозуміти світ сучасний, що у ньому відбувається і як на це реагувати. Інші видання Орвелла теж не здають позицій читацьких симпатій. Вже котрий рік дуже добре продається “Колгосп тварин”, як і новіші видання Орвелла – “Данина Каталонії” та “У злиднях Парижа і Лондона”. Перші два томи повного зібрання прози Говарда Філіпса Лавкрафта також залишаються нашими бестселерами і лонгселерами водночас. Дуже приємно, що читачі оцінили ті зусилля і те натхнення, які ми вкладаємо у цей проект і вже другий рік поспіль незмінно обирають саме ці книжки поміж багатьох інших. Активно розкуповуються зібрання творів Амброуза Бірса, “Саврола” Вінстона Черчілля, та “Скляні бджоли” Ернста Юнґера. Також не може тішити і досить помітний інтерес з боку читачів і літературних оглядачів до нового роману Олександра Завари “Песиголовець” – приємно, що наша молода сучасна література не губиться на тлі потужних і маститих закордонних авторів. А загалом майже всі наші видання останніх двох-трьох років користуються досить непоганим попитом у читачів, і ми їм щиро вдячні за це.

Були в цьому році й розчарування і певні неприємні порушення планів і домовленостей, пов’язаних із запрошенням Пітера Воттса відвідати цьогорічний Форум видавців. Пітер Воттс надзвичайно яскравий і самобутній канадський письменник, що пише у жанрі міцної наукової фантастики і твори якого ми готуємо до видання в серії Ad Astra. Через зрив перекладачами всіх можливих строків здачі перекладу ми були вимушені скасувати приїзд Пітера Вотса на Форум у Львів, але, дякуючи справді дуже добрій вдачі Пітера, ми залагодили цей прикрий інцидент і домовилися перенести його візит в Україну на наступний рік, коли вже мають бути видані дві його книжки – “Сліпобачення” і “Ехопраксія”. Цей випадок показав нам, що не варто аж так покладатися на людей, навіть із дуже доброю репутацією, і що людський фактор таки річ непередбачувана. А ще те, що у свідомості деяких перекладачів і досі не має чіткого розуміння поняття дедлайну, навіть коли на карту поставлено не лише їхню власну репутацію, але й репутації інших людей та організацій, не кажучи вже про шанувальників Пітера Воттса, які планували з ним зустрітися вже на цьогорічному Форумі. Але, врешті-решт ми пройшли цей етап, книжки готуються до друку, Пітер обіцяв приїхати на наступний Форум, а ми отримали цікавий досвід у вигляді освіжаючого душу доволі активних обговорень цього прецеденту і дізналися, як певна кількість перекладачів і деякі інші учасники галузі ставляться до поняття того ж дедлайну, домовленостей і етики поведінки в мережі загалом. Це було цікаво і, сподіваюся, корисно для всіх нас.

Також цікавим виявився досвід проведення акції Чорної п’ятниці у нашій інтернет-крамниці. Кількість відвідувачів і продажі перевершили наші найсміливіші сподівання і відповідно ми вирішили частіше влаштовувати подібні акції.

Ще одна приємна тенденція, що остаточно оформилася у цьому році і полягає вона у тому, що довкола нашого видавництва гуртуються справді цікаві і талановиті люди, формується своєрідне коло і читачів, і перекладачів і письменників і критиків, і просто цікавих та непересічних особистостей, з якими цікаво й приємно спілкуватися, і це, можливо, варто вважати найголовнішим нашим цьогорічним здобутком.

А тепер трохи про загальні цьогорічні тенденції, які стосуються всього українського видавничого ринку.

Тепер вже з упевненістю можна сказати, що імплементація закону про ліцензування книжкової продукції з РФ принесла свої позитивні результати і ще більше пожвавила українську книжкову галузь. З одного боку це свідчить про те, скільки часу було даремно втрачено, і якої насправді шкоди було завдано розчахненими настіж в бік Росії воротами нашого книжкового ринку і культурної сфери загалом. Повторю ще раз очевидні для багатьох речі: російська повзуча експансія почалася не вчора і не в 2014 році анексією Криму і війною на Сході. Перші постріли в наш бік були якраз на культурному фронті і набагато раніше, коли через недолугі закони і небажання їхньої нормальної регуляції внутрішній книжковий ринок просто здали іншій, і то геть недружній, державі, яка цинічно використала це у своїх не лише економічних інтересах. З іншого боку давайте ще раз згадаємо вітчизняних квазіекспертів, які при обговоренні закону про ліцензування ввозу книжкової продукції і можливих наслідків його впровадження в один голос пророчили апокаліпсис і тотальний обвал українського книжкового ринку, мовляв, вітчизняні видавці не зможуть адекватно забезпечити книгарні українськими книжками і без російських книжок більшість книгарень одразу ж збанкрутують, і це обвалить увесь наш книжковий ринок. Ага, обвалило, та так, що, наприклад, Книгарня Є вже більше ніж удвічі збільшила свою мережу по Україні і продовжує розширятися, а також спостерігається поява інших книгарень, тоді як раніше відбувалося лише зменшення їхньої кількості. І не забуваймо про небувалу кількість новостворених видавничих і довколокнижкових ініціатив, які ми спостерігали в цьому і минулому роках. Це я все до того кажу, щоб ми пам’ятали оці важливі складові позитивних тенденцій, так само, як і пам’ятали тих квазіекспертів – це важливо, аби знову випадково не наступити на ті самі граблі.

Ми вже третій рік поспіль спостерігаємо ріст зацікавленості читачів саме українською книжкою – це видно і по кількості обговорень у медіа нових видань, авторів і перекладів, і за поступовими зростаннями накладів, і за підвищенням обсягів продажів. Водночас читач став вибагливішим до книжки – він все більше уваги звертає на дизайн обкладинки, якість поліграфії, переклад і редактуру тексту, словом на всі ті елементи, з яких, власне, і складається книжка. Це, звісно, стимулює видавців ретельніше працювати над кожним новим виданням. оскільки після низки скандалів, пов’язаних із незадовільною якістю перекладу, редактури, чи навіть інколи поліграфії і розголосу цієї інформації в медіа, були завдані певні репутаційні збитки, які інколи мають довготривалі і неприємні наслідки. Отож, у зв’язку із цим до більшості гравців видавничого ринку приходить розуміння, що часи міняються і вимоги до книжки – також, а значить треба ретельніше готувати кожне видання, халтура перестає влаштовувати читачів. Знову ж таки, зростання конкуренції на ринку також сприяє тому, щоб видавці більше вкладалися в оригінальний і якісний продукт, намагалися зацікавити читача якимись особливими штуками, знаходили оригінальні шляхи заявити про себе і достукатися до вже досить вибагливого вітчизняного читача.

Щодо саме книжкових трендів – помітним стало остаточне зникнення моди на розмальовки і різні варіації сентиментального чтива у форматі “Кави до всього на світі”, на зміну яким прийшов тренд мотиваційної літератури на кшталт “Як перестати спати і стати удвічі успішнішим”, яку часто-густо чомусь плутають із нон-фікшн, і, власне, тренд на сам нон-фікшн на яку завгодно тематику. Продовжує зростати популярність фантастичної літератури – як наукової фантастики, так і фентезі, і це добре, оскільки саме ці напрямки літератури мають найвідданішу і найзгуртованішу когорту шанувальників в Україні – відвідайте фантастичні фестивалі Літера Кон чи Комік Кон, чи профільні заходи на Книжковому Арсеналі або на Форумі видавців і легко у цьому переконаєтеся. І дуже приємно, що наші поціновувачі фантастичної літератури нарешті починають отримувати твори улюблених письменників видані саме в українських видавництвах. Також, здається, на наших очах нарешті народжується напрочуд позитивна тенденція зацікавлення саме українськими сучасними авторами, і це дуже важливо, бо скільки б перекладів зарубіжної класики ми не видавали і які б лакуни світової культури ними не замощували, ніхто, крім нас самих нам про нас так не розповість і не напише, нас не осмислить і не розкаже іншому світові про нас. А отже це дуже важливе зрушення, коли нарешті сучасна українська література знову почала виходити з-за тіні зарубіжної. Думаю, наступний рік остаточно оприявить або спростує ці радше передчуття щодо цієї тенденції. Будемо тримати за це кулаки.

Соціальні мережі і досі лишаються найдієвішим інструментом комунікації між видавництвами і читацькою спільнотою і, відповідно, є найрезультативнішими у сенсі просування книжок на ринку. Тут за останній рік не відбулося ніяких змін і Фейсбук продовжує утримувати свої позиції найголовнішого інформаційного сервісу, в якому найоперативніше з’являються профільні новини і розгораються найзапекліші дискусії з будь-якого питання. З іншого боку, вкотре з неприємним подивом зауважується відсутність у багатьох причетних до книжкової галузі людей елементарного розуміння того, що спілкування в Інтернеті нічим не відрізняється від будь-яких інших форм спілкування, і відповідно неадекватність висловлювань і специфічна манера ведення дискусій в Інтернеті, м’яко кажучи, грає не на користь їхньому іміджу. І це доволі дивно, адже, здавалося б, хто має найкраще розуміти важливість обережного поводження зі словом, як не люди, які професійно займаються саме текстами? Але тут, здається, якраз спостерігаємо класичне “чоботар без чобіт”.

Як приклад важливості і дієвості медіа-інструменту соцмереж може слугувати нещодавнє досить напружене обговорення у ФБ питання піратства електронних видань, коли саме завдяки поширенню цієї інформації а також імен людей, які брали участь у піратську проекті незаконного поширення електронних книжок, врешті-решт пірати були змушені закривати свої канали. Цей випадок також увиразнив ще одну важливу проблему, яка стосується саме майбутнього українського ринку електронних видань: виявляється значна кількість людей просто не розуміє навіщо платити за електронну книжку, або ж принципово не хоче цього робити. Аргументація, якою такі люди виправдовували своє бажання користуватися безкоштовним піратським продуктом, а, інакше кажучи, красти електронні книжки у видавництва, демонструє, що значна кількість людей взагалі слабо уявляє, чим насправді займається видавництво, який механізм його функціонування і роль у створенні книжки. Не факт, що звичайному читачеві конче необхідно вникати і розбиратися у всіх цих тонкощах і нюансах. Але, мабуть, це все ж варто зробити тим, хто у процесі обговорення проблем книжкового піратства багато і геть профанно фантазував про діяльність видавництв, закидаючи їм жадібність і жагу до надприбутків та легкого збагачення лише через те, що видавництва не бажають працювати собі у збиток і віддавати задарма продукти своєї діяльності. Цей випадок вкотре нагадав, чому ринок електронних видань у нас досі перебуває у зародковому стані. Окрім банальної низької монетизації цього напрямку, коли бажаючі купувати легальні примірники електронних видань існують лише в коментарях у ФБ, а на практиці з продажу електронних книжок видавництво отримує щомісяця суто умовні копійки, що геть не покриває затрати на таке видання, існує ще озвучена вище проблема свідомості читачів, багато з яких просто не розуміє, чому електронна книжка теж має свою ціну, яка на їхній подив, дещо вища за кілька гривень, які, знову ж таки, на їхню думку має коштувати будь-яке електронне видання – “бо ж не на папері”, а значить майже задарма. Таким чином, вочевидь, найближчим часом для українського книжкового ринку електронні видання все ще залишатимуться не надто популярним напрямком.

Ну ось, ніби і все по 2017. Звісно, це був суто суб’єктивний огляд року, але саме таким він нам запам’ятався. Попереду святкові дні новонародженого року, і саме десь тоді ми поділимося з вами нашими планами на 2018-й – повірте, він обіцяє бути надзвичайно цікавим і насиченим, сповнений сюрпризами і могутніми видавничими звершеннями (це майже без перебільшення), новими крутими виданнями, приголомшливими новинами і затишними зустрічами. На тому і стоїмо – раді, що ви з нами 🙂