Публікації

Рецензія на книгу Вінстон Черчілль «Спогади про Другу світову війну (Том 1 і 2)» від Сергія Однорога

Для мене це було одне з найочікуваніших видань 2018 року і воно мене не розчарувало. Вінстон Черчіль загалом написав шість томів “Спогадів про другу світову війну”, а це двохтомне видання їх скорочена версія за редакцією автора. Як вказується у передмові, скорочено приблизно 40 відсотків початкового тексту, що стосувався опису деяких битв та операцій. Частково це відчувалось, але не критично. Черчіль чудовий письменник, це найперше, що я відкрив читаючи ці два томи, тож інші його твори гадаю також варто почитати. Читаючи двохтомник ви ніби відчуваєте, що автор поруч з вами і розказує вам особисто про події війни, з сигарою в одній руці і келихом віскі в іншій. “Спогади про другу світову війну” розпочинаються детальним аналізом ситуації, яка виникла в Європі після Версальської конференції та чому зрештою дійшло до війни, причини зародження та приходу до влади нацистського режиму в Німеччині, політичну ситуацію в Великій Британії. Цікаво прочитати про рух демілітаристів в Великобританії: багато політиків вважали і обстоювали майже повне роззброєння, адже нарощування військової міці, на їх думку, провокуватиме Німеччину до аналогічного процесу. Тут Черчіль навпаки стояв на мілітаристській стороні, усіляко обстоюючи збільшення фінансування армії, флоту та авіації. Великобританія насамперед морська держава і це зрештою мало величезний вплив на хід війни, але відставання від Німеччини в плані авіації заледве не призвело до поразки британців. Відзначу, що Черчіль дуже зважено описує своїх політичних опонентів, зокрема Чемберлена, який після Мюнхену заявив: “Я привіз вам мир”. Гадаю багатьом знайомий недавній фільм “Темні часи”, так от, Черчіль описує той період, як складний, але з набагато меншим драматизмом. Важливо, що багато своїх помилок він не приховує, і більшість не виправдовує. Про своїх французьких союзників на перших етапах війни Черчіль говорить зважено, але відчувається його певна роздратованість їхніми кроками, особливо непоступливістю в багатьох стратегічних питаннях. Мені взагалі дивно бачити Францію, яка значну частину війни була сателітом Німеччини, в числі тих, хто отримав свою зону опіки в Німеччині, не заважаючи на всі можливі виправдовування. Всі повинні визнати, що більше року Британія була єдиним реальним противником Німеччини. Черчіль цей момент описує доволі емоційно: він дякує США, які надавали матеріально-технічну підтримку, та не може до кінця зрозуміти “совєтів”, хоч і розуміє, що їхній союз з Німеччиною тимчасовий і потрібний лише для поділу територій. Озвучив Черчіль і те, що декілька разів попереджав Сталіна про підготовку Німеччини до нападу, але ці попередження залишились без уваги. Після нападу нацистів на “совєтів” у Британії з’явився новий “союзник”, про якого Черчіль відгукується з прохолодою, кажучи, що майже не чув слів подяки за ті поставки, які і так з великими труднощами вдавалось доправити в Мурманськ, зменшуючи свій обмежений ресурс. Навпаки були постійні вимоги про більші поставки, та скарги, що їх недостатньо, певним чином це навіть виглядало, як шантаж. Цікаво почитати про переписку з Москвою, щодо умов британських моряків і цивільних в тому ж Мурманську, з нагадуванням, що вони все таки громадяни Великобританії і з ними не можна поводитись, як з совєтськими підданим. У Черчілля зовсім не відчувається замилування сталінським режимом, навпаки він критикує таке поблажливе ставлення до них зі сторони Рузвельта. Американці подані, як трохи наївні союзники, які велись на улесливі слова Сталіна. Вони часто не підтримували плани Черчілля, який, наприклад, хотів зосередитись на Балканах, розуміючи їх важливість і можливу втрату у випадку їх звільнення “совєтами”. Грецію, на щастя, вдалось врятувати, а Югославія, Албанія потрапили в сферу впливу комуністів. Взагалі у другому томі чітко видно, що Черчіль розумів: всі “визволені” “совєтами” країни стануть їх сателітами, там нівелюється демократія і свобода. Узагалі, як тільки стався перелом у війні Сталін став поводити себе зверхньо, відмовляючись від багатьох домовленостей, показовим тут є приклад Польщі. Польський уряд у екзилі в Лондоні, Сталін не вважав легітимним, просуваючи своїх ставлеників. Стоячи неподалік Варшави, совєтські війська очікували допоки нацисти жорстоко придусять Варшавське повстання і майже каменя на камені не залишать від міста. Чудово Черчіль описав Африканську операцію не приховуючи усіх поразок від корпусу Ромеля, операції на Близькому Сході, переговори з Туреччиною, яка залишалась осторонь війни, хід війни на Тихоокеанському фронті, зокрема втрату Сінгапуру. Узагалі багато моментів про Другу світову можна відкрити для себе, якщо не вперше, то з доволі несподіваної сторони. На диво доволі мало сказано про хід висадки союзників у Нормандії, про підготовку матеріалу достатньо, а про сам хід операції малувато. Як на мене це пов’язано з тим, що на перших ролях тут усе таки були американці, однак Черчіль не забуває наголошувати на свою причетність до проектування і створення десантних суден. Зауважу, що він також відкидає усі звинувачення Сталіна у затягуванні цієї операції, цілком аргументовано розповідаючи про всю складність логістики, труднощі підготовки і доставки військ. Зрештою відчувається, що можливі військові втрати розумно розраховувались, без усіляких “баби еще нарожают”. Зауважу, що Черчіль дуже мало торкнувся теми Голокосту, майже замовчав справді жорстокі бомбардування німецьких міст і відкрив доволі мало технічних військових таємниць. Висловив Черчіль і чимало критичних слів стосовно майбутньої ООН, правильно зпрогнозувавши її майбутню безпорадність стосовно багатьох критичних ситуацій.

“Спогади” Черчілля твір ґрунтовний, автор тут сповна висловив свої погляди, докладно пояснив, чому він одразу ж після завершення війни почав виступати проти політики “совєтів”. Він звичайно не описав докладно, аж усі події війни, але для багатьох з них зробив це максимально інформативно. Ці два томи дають доволі інформації, щоб ви могли зрозуміти багато моментів і ситуацій та в подальшому зосередитись, якщо захочете, на їх докладнішому вивченні. Для мене такими моментами стали події на Тихоокеанському фронті, зокрема події в Китаї та ситуація з “нейтральними” країнами. Книга насамперед є одою британському народу, котрий зумів мобілізуватись, витримати всі невдачі не впадаючи у “зраду”, британському флоту, який мужньо витримав всі атаки німецьких субмарин та британській авіації, яка перемогла у Битві за Британію та надалі була важливим чинником загальної перемоги. Так, Черчіль хвалить і себе, але робить це акуратно і зрештою, він це заслужив сповна!

Автор: Сергій Одноріг
Джерело: Facebook

Хочу прочитати