Рецензія на книгу Салман Рушді «Опівнічні діти» від Paul Sv

09/05/2022 о 22:29

Коли бралася за неї, не думала, що текст буде настільки вчасним. Описувані перепетії довкола індо-пакистанського конфлікту, з одного боку, нищать будь-яку претензію на магічний реалізм з наголосом на магічний, а, з іншого, навпаки посилюють сю хмарку між буденним і химерним.

Рушді, як й у решті текстів, вкладає у роман неабияку кипу питань, що їх прийнято розглядати порізно. Можна лиш передчасно підсумувати – цей роман про все, про все, що хвилювало молодого вихідця з постколоніальної спільноти. Тут високе зійшлось з низьким, і багатьох читачів, схоже, цей контраст дуже хвилює дотепер.

Герой, цей “незрячий поет”, покликаний оспівати й розхитати принципи самого людського буття: він переспівує все своє життя і життя своїх родичів. Генеалогічне древо, спіймане чуттям цього самого поета, розростається корінням у найглибші і найтемніші людські взаємини, у нематеріальний, міфічний ґрунт входить це древо своїми кігтями, розриває перші очікування слухача так, що той у сльозах й істериці падає ниц перед силою Слова.

Селім був народжений у часовій непевності (опівночі) разом з двома країнами, і його, як і ці країни, в наступні роки життя розриватиме навпіл. Разом з Селімом був народжений Шіва. І його, як й Селіма, розриватиме навпіл.

Направду Селім не почувається звичайним дитям – зусиллями можновладців, своєї рідні і Тієї, що згубила життя обох хлопців, перетасувавши їхні долі (вони йому про це постійно нагадують). Він сновидить себе Буддою. Як і всі ми, читачі, Селім – свідок своєї дійсності, понад те – він зв’язаний зі своїм часом невидимою пуповиною. Як і ми, він не здатен її розірвати. Коли він сідає під Бодгі, нізвідки приповзає змій і пробуджує його, повертаючи пам’ять.

Та життя Селіма наповнюють його рідні – близькі й далекі родичі. Важко в цих розповідях не заблукати, особливо коли сам оповідач відчуває непевність, та ми віримо Селіму, довіряємо його пам’яті, його довгому носу-провіднику у лихах (а що ж інакше залишається читачеві?). Єдина певність: склавши докупи цю мозаїку з людських життів, ми побачимо цілісний портрет Селіма.

Раніше вже писали, що у цій взаємопроникливості історій насправді й ховається авторовий погляд на все людське існування. І я не можу не погодитися.

Автор: Paul Sv
Джерело: Facebook

Хочу прочитати