Найважливіше, що потрібно зрозуміти, перш ніж брати цю книгу до рук, це те, що спершу “Розбійник” не був призначений для друку, ба більше, – для широкого кола читачів. Вальзер писав його на окремих папірцях своєрідним тайнописом, за якого буква не перебільшувала міліметра в розмірі. Мовознавцям довелося витратити чимало часу для того, щоб розшифрувати цей химерний текст, тому вперше роман був виданий майже через 20 років опісля смерті автора.
Що ж до сюжету.. відразу зазначу, що це не той твір, до якого потрібно звертатися за сюжетом. Адже автор непослідовний у своїй оповіді, усі події він подає достоту хаотично, часто обриває якусь думку, для того, аби перключитися на іншу, яку він вважає важливішою в цей момент. Автор є повноправним господарем свого твору, тому потрібно повністю довіритись йому, аби отримати якнайбільше насолоди від читання.
Також не варто шукати якихось прихованих сенсів у подіях – все, що автор захоче сказати, він скаже прямо. А проте, в образі Розбійника інколи можна помітити ніби втілення самого автора. Адже межа між оповідачем та його героєм дуже крихка і часто навіть сам автор майже несвідомо сприяє тому, щоби вона була ще більш незначною.
Читаючи “Розбійника”, я постійно натрапляла на думки, які були для мене близькими безпоснредньо в момент читання і отримувала від цього колосальне задоволення. Цей місцями нелогічний, імпульсивний та ритмічний текст викликав відчуття затишку та спокою, відволікав від усіх турбот. Книга залишила по собі найтепліші враження і однозначно стала однією з улюблених ?
Оцінка: 5/5
Авторка: @_mariposa_books_
Джерело: Instagram
