Публікації

Рецензія на книгу Ніл Стівенсон «Снігопад» від Олександри Тимченко

Моя книга під гаслом «як поєднати непоєднуване»

Почну з того, що читалась вона мені довго, тижні 2-3, що доволі незвично. До того я хіба що «Сліпобачення» П. Воттса так тягнула , теж довго вчитуючись і вникаючи в сюжетні лінії, поки плин роману став для мене природнім і зрозумілим.

Можливо спрацьовує емоційна втома, можливо те, що це посткіберпанк, але мені постійно хотілось прив’язати звичну для себе реальність до того, що відбувається там, а робити цього не треба, зовсім.

По суті, СНІГОПАД – це класична історія про життя цивілізації після чогось, з обмеженими ресурсами і територіями, жорстким соціальним розподілом, іншими цінностями і… досконалим цифровим світом. Тут окремо хочеться сказати, що роман вперше був надрукований в 1991 р., і , чесно кажучи, точність і яскравість відображення тієї лінії історичного розвитку, впливу технологій на людство, вражає.

Окрема сюжетна лінія ґрунтується на історії шумерської цивілізації, писемності, вірувань і віри як такої взагалі. Ця лінія також доволі сильна і найцікавіша особисто для мене. Спроба автора поєднати цифру, віру, атеїзм і вірус, здатний знищити свідому долю людства, це той ще пазл.

Що трохи псує історію? Любофф і банальні сцени, які моментально знижують планку сприйняття і віднімають пару балів в оцінці. Всі ці пристрасті з першого погляду між героями, які не мають між собою нічого спільного і в принципі мали б використовуватись хіба що для зведення різних ліній сюжету воєдино трохи дивують. Це ж не «Титанік» Джеймса Кемерона і тут наче має бути все складніше, але ж ніт. Чомусь любовну лінію автори люблять вписувати навіть там, де без неї прекрасно все складається, але то таке.

Окремо хочеться акцентувати увагу на якості перекладу і адаптації книги. Вони бездоганні. Якщо просто хороший переклад передбачає передання загальної стилістики, правильність мови, то тут, крім цього всього, через мову передаються характери героїв, атмосфера місця, де вони перебувають ітд. Кожне слово в діалозі саме таке, як має бути, часом дуже смішне, часом серйозне. Підозрюю, що Гуров в російській мафії і Віктор Чорнобиль це також не зовсім авторські імена героїв, а адаптація для нашого ринку, проте вписуються вони ідеально. Тому, видавництву і перекладачам величезна подяка за фахову роботу і якісний виклад.

В цілому для мене, книга 8/10, переклад 10/10

Авторка: Олександра Тимченко
Джерело: Facebook

Хочу прочитати