«Утрачений рай» – це наче прочитати біблію та всіх класиків разом.
Книга, яка лише в 18 столітті 99 разів перевидавалась в Англії, книга, що вплинула на ледь не на усю світову літературу: Джойс, Меллвіл, Шелі, Байрон, Еліот, Стейнбек, Рушді та багато багато авторів черпали натхнення від Мілтона.
Людина, яка все життя готувалася до написання великої поеми. Втративши зір, Мілтон впродовж семи років начитував свій замисел донькам, друзям. А Олександр Жомнір 30 років життя присвятив перекладу цього твору.
«Утрачений рай» – це погляд по-новому на біблійну історію, переплетену із міфами народів світу, із тогочасними знаннями про всесвіт та філософію.
Мілтонів Сатана – спокусливий та часом привабливий, він дотепний, він не смиренний Правдолюб, що прагне свободи та світу нового.
* … дух сам у собі спроможен
Творити з Раю Пекло, з Пекла – Рай.
Тут правитимемо вільно. Як на мене
Достойніше свобідно княжить в пеклі,
Ніж нидіти на Небі в послушенстві,
Бо краще в Пеклі пан, ніж в Небі раб.
Мілтонів Бог – усеправитель, невблаганний та жорстокий.
Адам – той, хто, знаючи про наслідки, приймає плід від Єви, а потім за те її і докоряє.
* І ще на голову мою прокляття
Усіх нащадків. У тисячоліттях
Зло начинка теля згадають так:
«Тобі, нечистий праотче Адаме,
Завдячуємо наші лихоліття».
Єва – спокушена Сатаною, покірно визнає свою провину. Єва благає Адама про прощення. Вона просить не плодити нащадків, яких приречено на страждання довічні.
* Ходім, Адаме – я не зволікаю,
З тобою разом йти – для мене Рай;
Лишуся тут, без тебе Рай умре,
Бо ти для мене – все від того часу,
Як через мій свавільний гріх назавше
Цей Рай утрачено.
Я радію від того, що ми маємо переклад цієї великої поеми та маємо змогу доторкнутись до Утраченого Раю.
Автор: Viktoriya Drobovych
Джерело: Facebook
