Проминувши найдовшу ніч року і знову рушаючи новим річним циклом у бік світла, ми традиційно ділимося нашими видавничими підсумками року, розмірковуємо, яким цей рік видався для нашого видавництва і українського книжкового ринку загалом.

А був цей рік для нас напрочуд насиченим та активним. Ми видали сімнадцять нових книжок і зробили додруки аж двадцяти восьми вже раніше виданих назв. Для нас це своєрідний рекорд, адже ми ніколи раніше не робили стільки додруків. З огляду на це ряд висловлювань про спад українського книжкового ринку видаються нам дещо перебільшеними – нижче поговоримо про це детальніше.

Цього року ми взяли участь у чотирьох найбільших і найважливіших книжкових фестивалях України: київській «Книжковій Країні», яка проводиться двічі на рік, навесні та восени, київському «Книжковому Арсеналі» та львівському «Форумі видавців», який цьогоріч, на радість усім нам, повернувся до Палацу Мистецтв і свого класичного формату з великими книжковим ярмарком. Ми спостерігаємо, як ці фестивалі рік за роком успішно залучають все більшу читацьку аудиторію, що також не може не тішити і, знову ж таки, спонукає спокійніше ставитися до апокаліптичних візій ситуації на нашому книжкового ринку.

Ми завершили кілька наших довготривалих багатотомних епопей – повне зібрання прозових творів Едґара Аллана По у трьох томах, робота над яким тривала близько семи років, та повне зібрання короткої прози Філіпа К. Діка у чотирьох томах, над яким ми працювали цілих десять років, а також майже наблизилися до завершення роботи над кількома не менш знаковими і довготривалими проектами, які вийдуть на початку наступного року, про що ми вам детальніше розповімо, коли ділитимемося планами на 2026 рік.

Наразі ж подаємо перелік нових книжок, які ми встигли видати цього року, а тоді перейдемо до наших вражень від загальної ситуації та тенденцій на українському книжковому ринку, які ми для себе виокремили за цей рік.

– Ґустав Майрінк. «Зібрання прозових творів, том 1» у перекладі з німецької Ігоря Андрущенка і Тетяни Непипенко.

Серія «Майстри готичної прози», яку ми колись започаткували виданням «Повного зібрання прозових творів» Говарда Лавкрафта, залишається однією з найуспішніших у нашому видавничому портфелі, тож ми продовжуємо працювати над виданням найцікавіших та найпомітніших авторів базису готично-містичної класики. Вже готуємо другий том Ґустава Майрінка, куди увійде решта його великої прози.

– Елджернон Генрі Блеквуд. «Зібрання творів» у перекладі з англійської Мирослава Томащука.

У цьому виданні ми знайомимо читачів із найвідомішими творами Блеквуда та, зважаючи на його чималий і, поза сумнівом, цікавий та вартісний доробок, із часом плануємо видати інші його твори.

– Едґар Аллан По. «Повне зібрання прозових творів, том 3» у перекладі з англійської Тетяни Непипенко.

Нарешті завершили цей тритомний проект повного зібрання прози По і радіємо цьому, сподіваємося, як і ви. До речі, всі три томи ілюстровані чудовим майстром Gurge Feodor, для якого робота над цим проектом була давньою мрією, що, звісно, відчувається у цих роботах.

– Ганну Раяніемі. «Квантовий злодій» у перекладі з англійської Євгена Пілецького.

Серія Ad Astra – ще один наш важливий довготривалий проект, в якому ми намагаємося презентувати найцікавіші і найважливіші, на нашу думку, зразки сучасної фантастики. А отже, «Квантовий цикл» Ганну Раяніемі тут точно має бути. Радіємо, що ця справа рухається, і вже до кінця цієї зими плануємо видати другу книжку циклу «Фрактальний принц» у перекладі незмінного Євгена Пілецького, який, до речі, вже активно працює над перекладом «Каузального ангела», третьої книжки циклу.

– Філіп К. Дік «Повне зібрання короткої прози» Том 4 у перекладі з англійської Ганни Гнедкової та Євгена Кириченка-Годунова.

Ми порахували, що від початку перемовин про придбання прав до виходу останнього четвертого тому «Повного зібрання прозових творів» Філіпа Кіндреда Діка минуло рівно 10 років. З одного боку, це, м’яко кажучи, немало. З іншого – зважаючи на обсяги цих книжок (до прикладу, цей останній том налічує 672 сторінки), то 2,5 роки на реалізацію кожного з чотирьох томів це, наче не так і багато. ми нарешті завершуємо цю чотиритомну епопею з його короткою прозою. Над цими виданнями встигли попрацювати аж п’ять перекладачів: Віталій Корсун, Ігор Гарнік, Єгор Поляков, Ганна Гнедкова та Євген Кириченко-Годунов. Ми щиро дякуємо їм за цю чудову чотиритомну пригоду, яка розтягнулася на ціле десятиліття, і яка нарешті добігає кінця.

До четвертого тому повного увійшли оповідання, написані в останній період творчості Філіпа Діка, що охоплює 1963–1980 роки, коли тексти письменника стали ще дивнішими і химернішими, а сумніви щодо довколишньої реальності лише посилилися, загравши всіма барвами найвигадливіших теорій змов і всепроникної параної, помножених на непересічні талант і фантазію письменника.

– Лукаш Орбітовський. «Культ» у перекладі з польської Ярини Булковської.

Орбітовський є цікавим прикладом дрейфу жанрового письменника у бік позажанрового письма. Втім, оптика Орбітовсього залишається налаштованою на химери та дивовижі, які він здатен бачити навіть у реаліях часів життя за часів Польської Народної Республіки. Як хтось влучно зауважив, у «Культі» Орбітовський міняє статус «польського Стівена Кінга» на «польського Маркеса», і, мабуть, десь так воно і є.

– Радек Рак. «Агла. Алеф» у перекладі з польської, післямовою та коментарями Сергія Легези.

А от інший відомий польський письменник, який раніше писав десь на стику фентезі та магічного реалізму, вирішив випробувати себе у популярному нині напрямі young adult. Втім, у своєму циклі «Агла» він зачіпає безліч тем, що виходять далеко за межі фентезі, розрахованого лише на старшу підліткову аудиторію, і вибудовує дуже химерний магічний світ, в якому водночас існують концтабори, політичні злочини і криваві соціалістичні революції. До того ж Радек Рак не був би сам собою, якби тут і там не «зашив» у тексті певні натяки й алюзії на щось більше, аніж просто ще одна young adult фентезі-оповідь – за зовнішнім, очевидним шаром «Агли» приховується багато символів і концепцій гностицизму, що додає додаткового виміру цій історії. Детальніше про це розповідається у післямові авторства Сергія Легези. Натепер вже редагується переклад другої книжки циклу «Агла. Аврора» і ведеться переклад третьої, заключної, частини «Агла. Абраксас».

– Ернст Юнґер. «Геліополіс» у перекладі з німецької Романа Осадчука.

Ми продовжуємо видавати найцікавіше з доробку цього визначного письменника і мислителя, якому випала доля пережити страшні, епохальні злами історії Європи ХХ. Цього разу – це зображення цілісної системи політичних, соціальних та філософських уявлень автора, подане у жанрі фантастичного роману.

– Ернст Юнґер. «Африканські ігри» у перекладі з німецької Романа Осадчука.

Значною мірою автобіографічний роман про ініціацію та перехід від безтурботної юності до жорстокого світу дорослого життя, кульмінацією якого стане майбутня війна.

– Джордж Орвелл. «Дорога на Віґан-Пірс» у перекладі з англійської Оксани Гордієнко.

Ми поволі наближаємо до завершення задекларованого колись наміру видати всі тексти Джорджа Орвелла. «Дорога на Віґан-Пірс» номінально належить до репортажистики, де Орвелл ділиться своїми спостереженнями за життям регіонів промислової Півночі Англії, що у тридцятих роках минулого сторіччя потерпали від бідності та масового безробіття. Втім, як часто трапляється з Орвеллом, він іде набагато далі за початковий формат і розмірковує про нездоланні суперечності та бар’єри, що розділяють традиційне англійське суспільство, про загрозу тоталітаризму та Другої світової війни, тінь якої все виразніше здіймається над сучасним йому світом, і навіть торкається питань футурології, роздумуючи про зміни, які в майбутньому чекають на людей і суспільство загалом.

– Джордж Орвелл. «Як мені заманеться» у перекладі з англійської Юлії Кочатинської.

Це щотижнева колонка політичної, соціальної та культурної хроніки, яку Орвелл вів з грудня 1943 року по квітень 1947 року, перебуваючи на посаді літературного редактора газети «Tribune». Саме у цій колонці з притаманними йому спостережливістю, глибиною та проникливістю Орвеллу вдалося зафіксувати напрочуд детальний портрет тієї непростої воєнної доби, а також її перших повоєнних років. Ви дуже здивуєтеся, побачивши скільки існує паралелей і спільних ознак між англійським суспільством часів Другої світової війни і українським суспільством часів війни нашої.

– Джеймс Джойс. «Улісс» (ілюстроване видання) у перекладі з англійської Олександра Тереха та Олександра Мокровольского, з ілюстраціями Маргаритою Кравченко.

Раніше взагалі важко уявлялося, як можна адекватно проілюструвати увесь той бурхливий і мінливий потік модерної експериментальної Джойсової прози, але талановита художниця-ілюстраторка Маргарита Кравченко з цим упоралася на дуже високому й оригінальному рівні. Її чудові й дотепні ілюстрації ведуть своєрідний діалог із текстом роману, доповнюючи його і розширюючи рівні сприйняття прози великого ірландця.

– Моріс Метерлінк. «Вибрані твори» у перекладі з французької, а також передмовою, примітками та коментарями Дмитра Чистяка.

Також продовжуємо нашу найдавнішу серію «Лауреатів Нобелівської премії», в якій уже давно мав бути Моріс Метерлінк – виданий класик бельгійської літератури та автор всесвітньо відомої феєрії «Блакитний птах».

– «Сага про Еґіля» у перекладі з давньоісландської Віталія Кривоноса, післямовою Володимира Гарькавенка, Семена Бондаря і Віталія Кривоноса та ілюстраціями Gurge Feodor.

Триває наша літературно-видавнича подорож углиб віків до базисних текстів європейської літератури і культури загалом. «Сага про Еґіля» – це взірець архаїчної культури середньовічної Скандинавії, який донесли до нас як церковні, так і світські діячі, що присвятили себе роботі з упорядкування та запису саг, події яких відбувалися у IX–XII століттях, і не лише в Ісландії, а й ледь не по всій північній півкулі. Цей текст є своєрідним ключем до розуміння усієї сагової літератури – раді, що тепер він теж присутній в українському культурному полі.

– Максим Гах. «Aurora Borealis»

Ми страшенно раді, що цей незвичний для сучасного українського літературного ландшафту роман – і в сенсі задуму й концепції, і в сенсі обсягу – отримав належну увагу з боку читачів і книжкових блогерів. А окрім того ще й цими днями здобув премію Вибір Читомо-2025! Перший наклад Aurora Borealis стрімко розійшовся менше ніж за рік, тож ми вже робимо додрук. Особисто для нас, як читачів, роман Aurora Borealis став однією із найзнаковіших літературних пригод за останні кілька років – спробуйте і ви, бо це насправді дуже особливий текст, аналогів якому не було не лише у нашій, а й навіть у зарубіжній літературі. Принаймні ми їх не знаємо, так само, як і люди, які прочитали тієї літератури набагато більше, аніж ми.

– Максим Гах. «Темрява»

Цього року ми видали одразу дві книжки Макса, чого у нас з українськими авторами ще не траплялося. Та це особливий випадок. Після об’ємного мультижанрового роману «Aurora Borealis» Максим Гах створює майстерну концептуальну збірку оповідань, об’єднаних лейтмотивом тривоги й непевності, що густою тінню лягають на звичний триб життя. Кожне з цих оповідань несе у собі виразний настрій наших складних та похмурих днів, химерно й непередбачувано віддзеркалених у калейдоскопі альтернативних світів. Адже завжди і всюди життя є боротьбою за право на існування, і навіть у найсвітліші часи темрява не зникає повністю, терпляче очікуючи нагоди повернутися. У Макса дуже цікавий та оригінальний стиль оповіді й дивні своєрідні сюжети та концепції – вони схожі на подихи з інших світів, близьких, майже ідентичних нашому і водночас химерно викривлених і невловно відмінних. Ця збірка оповідань неначе зазирає у безкінечну рекурсію відображень альтернативних реальностей, в яких химерно віддзеркалюється наш світ.

– Дімка Ужасний. «Скотомогильник»

Дуже символічно, що першою книжкою, яку ми видали у новоствореній серії, присвяченій сучасному горору, стала саме збірка Дімки Ужасного, людини, яка дуже багато зробила і робить для популяризації та розбудови цього жанру. Тут на вас чекає максимум відвертої брутальної прози, де містика, горор та сплаттер-панк вигадливо вплітаються у всім нам добре знайому, часто некомфортну і незатишну, реальність, описану з разючою спостережливістю і чудовим авторським стилем Дімки Ужасного. Ці історії відбуваються поруч із нами, на сусідніх вулицях наших міст, у сусідніх будинках наших районів, врешті-решт, вони відбуваються із самими нами, і від того стає ще лячніше. А якщо без прив’язки до напрямів та жанрів, то це просто добре скроєна література. Окрема видавнича радість полягає в тому, що за пів року, відколи ми видали «Скотомогильник», перший наклад уже майже розійшовся, тож на збірку також очікує додрук. Ну а ми, зі свого боку, радіємо такій читацькій увазі до українських авторів, яких ми маємо за радість і честь видавати.

Що ж до книжкового ринку загалом, а надто щодо частих висловлювань від різних його учасників про загальний спад, який вони цьогоріч відчували, то тут варто спершу згадати про колосальне багатократне зростання ринку з часу повномасштабного вторгнення. Зростання це було наскільки стрімким і непередбачуваним, що інколи викликало навіть острах, оскільки логіка вперто нашіптувала, що не може аж так розвиватися галузь під час повномасштабних військових дій у країні. А надто книжкова галузь, яка всі попередні роки в Україні була доволі проблемною і низькоприбутковою. Та повернімося думками у 2014-й, коли після Революції Гідності ми всі відчули перші свіжі порухи у книжковій справі, а тоді 2015–2019 роки, коли навіть при неповній забороні, а лише ліцензуванні ввезення в Україну російських книжок і при все тій самій майже неконтрольованій їх контрабанді наш книжковий ринок уже почав подавати доволі сильні сигнали розвитку, чого досі не спостерігалося за всі попередні роки Незалежності. За цей час у нас з’явилося безліч нових успішних видавництв, багаторазово розширилися вже існуючі книжкові мережі і з’явилися нові, а також багато окремих незалежних книгарень. Звісно, на відміну від нових учасників галузі, які почали займатися книжками після 2022 року і бачили наш ринок лише у процесі його стрімкого зростання, люди, що залучені до цієї справи десять років +, усе це добре знають і тому спокійніше ставляться до занепокоєння певним сповільненням ринку, про яке ми часто чули цього року. А ми, зі свого боку, переконані, що це са́ме сповільнення і стабілізація, а не спад. Бо ж не міг наш ринок продовжувати постійно зростати темпами попередніх 2022–2024 років, надто зважаючи на воєнну ситуацію. Тож, на нашу думку, наразі ми просто нарешті наблизилися до умовної стелі нашого ринку на цей час, намацали межі його обсягу, який усі ці роки заповнювався українськими книжками після того, як ми нарешті позбулися окупації російського книжкового ринку.

Окрім цього, хотілося б ще звернути увагу на об’єктивні фактори, які, на нашу думку, так чи інакше також впливають на певне сповільнення, або ж стабілізацію ринку:

– Відтік за кілька останніх років українських читачів за кордон, де доступ до українських книжок, м’яко кажучи, ускладнений, та й часто їм уже не до цього.

– Дуже багато українських дітей також перебувають за кордоном, відповідно, ніша дитячих і підліткових книжок насправді переживає зараз нелегкі часи – багато видавництв, які раніше фокусувалися на виданні виключно дитячих книжок, відзначають значний спад продажів, унаслідок чого змушені змінювати видавничий напрям у бік дорослої літератури або ж закриватися.

– Як уже зазначалося, за останні роки, а надто з часу повномасштабного вторгнення, на ринку виникли десятки нових видавництв. Звісно, не всі з них змогли успішно себе успішно реалізувати і після гучних заяв були змушені тихо полишити цю справу, деякі видають відносно небагато книжок, проте декотрі все ж утрималися, адаптувалися і нарощують книговидання або хоча б тримають його сталий темп. Відповідно, ринок ущільнюється, зростає конкуренція і все частіше лунають висловлювання книгарів, що місце на полицях книгарень закінчується, оскільки вони просто не в змозі розмістити там увесь асортимент наявних на ринку книжок. Цим також пояснюється занепокоєння видавців певним відтоком читачів до інших видавництв, кількість яких постійно зростає.

– Також останніми роками ми спостерігали дуже значне збільшення кількості назв виданих книжок і зростання їхніх накладів, унаслідок чого створюється враження, що цього року у багатьох видавців виникла ситуація перевиробницва. Зважаючи на попереднє стрімке зростання ринку, до цього видавці вважали, що ринок зможе перетравити будь-яку кількість виданих ними назв і навіть ризиковані видавничі експерименти. Виходячи із попередніх пунктів, коли ринок почав стабілізовуватися і вже не зміг забезпечити продажу все зростаючої кількості книжкових пропозицій, багато видавців і книжкових мереж перетворили цей рік на майже постійний фестиваль знижок, які тривали по кілька тижнів і навіть місяців, а знижки на майже нові видання становили до -50%, а то й до -70%. Тут варто зазначити, що, вочевидь, правила змінюються, ринок насичується, а конкуренція зростає, добігає кінця шалений трирічний період заповнення українськими книжками ринкового вакууму, який утворився після заборони ввезення і продажу російських книжок. Тож, зважаючи на все це, вочевидь, тепер видавці будуть змушені обережніше і вдумливіше підходити до вибору книжок до видання і пропонувати читачам справді актуальні, цікаві та якісні тексти. Принаймні, якщо вони не хочуть потім продавати книжки за собівартістю, проводячи масштабні і майже перманентні акції зі знижками по -50% – -70% на свої щойно видані новинки.

– Наостанок висловимо гіпотезу, яку підтвердить або ж спростує рік 2026-й. Здається, дракони перепсували вже майже всіх принцес, а вампірки спокусили всіх відьом і чаклунів, після чого всі разом дещо втомилися від цього діла. Втім, як і самі читачі, що, за спостереженнями, тепер усе частіше лінивою іронією і позіханням реагують на анонс ще однієї книжки з візерунчасто-романтичним оформленням, якими й без того вже забиті всі книжкові полиці, зауважуючи, що десь вони вже таке читали, і скільки ж можна товкти вампірськими товкачиками у чарівницьких ступах. А якщо серйозно, то останніми роками саме ромфентезі мало просто колосальні наклади, особливо якщо порівнювати з іншими напрямами і жанрами. Найпопулярніші назви розліталися за кілька днів одразу двадцятитисячними накладами ще на етапі передзамовлення, що вселило у видавців цих книжок оманливе враження, що так буде завжди. Справді, це був дуже потужний і масовий тренд, особливо в сенсі продажів, але, як і у випадку всіх масових трендів, час чаклунсько-коїтальних історій, здається, минає, через що у видавців, які свого часу встигли заскочити до цього чарівного потяга, настає певне розчарування, оскільки саме цей напрям останніми роками генерував їм основні продажі. Звісно, тут ми можемо помилятися, але маємо десь такі відчуття. Цікаво, яким буде наступний книжковий тренд і чи зможе він бодай наблизитися до попередніх звершень розмальовок, мотиваційки і, звісно ж, ромфентезі, який у народі ще інколи ласкаво кличуть їблітом.

Ось такими нам видаються головні причини певного уповільнення нашого книжкового ринку, а, по суті, його стабілізації після років шаленого зростання. Можливо, ми щось упустили або ж у чомусь схибили – тоді пишіть у коментарях, цікаво буде почути альтернативні думки.

У цих умовах ще чіткіше викристалізовується наша колись сформована, передусім для самих себе, видавнича позиція оминати хайпові та швидкоплинні тренди, хай навіть дуже прибуткові на час свого існування. Натомість фокусуватися на актуальних та посутніх книжках, які не втратять своєї значущості вже через місяць під натиском ще якихось нових книжкових букток-фан-фрік-жмяк-шмяк трендів. Щоб потім не розпродавати місяцями свої книжки з величезними знижками за ціною собівартості, а то й нижчою за неї. Власне, видавати книжки, за які не буде соромно і які не втратять актуальності і через 10–20 років. У нас зараз просто немає часу і ресурсу видавати скороминуще одноденне читво – надто багато було втрачено, надто багато було не видано в той час, коли мало бути виданим, надто рясно останні роки наше культурне поле засіювали черговими букток-трендами про рожевих драконів, які романтичать з бухгалтерками-вампірками, і про чергові солодкі гріхопадіння невинних грішниць.

Але навіть така література вимагає базисного видавничого ресурсу і так само потребує якісного перекладу, вже не кажучи про редагування і коректуру. І з цим ситуація на нашому видавничому ринку, на жаль, продовжує погіршуватися. Ринок зростає, видавництв стає все більше, і вони все більше видають книжок, а от приріст фахівців відповідного рівня залишається невеликим. Свідченням цього є низка скандалів через ганебно низьку і халтурну якість перекладів, які протягом усього року постійно збурювали читацькі спільноти. В особливих випадках самоназвані «професіонали» не соромилися цілковито покладатися у перекладі та редагуванні на ШІ, навіть не завдавши собі клопоту вичитати фінальні версії, після чого у вже надрукованих книжках читачі прямо посеред тексту знаходили не видалені рештки промтів на кшталт «якщо хочете, можу перечитати увесь текст цілісно і запропонувати фінальну редакцію без помилок стилістичних розбіжностей». Дякуємо, любий ШІ, кажемо ми, ти вже й так зробив усе що міг. На відміну від перекладача, редакторів, коректора і купи інших відповідальних за випуск людей, зазначених у вихідних даних книжки. Що з цим робити, поки що не зовсім зрозуміло, бо, як показує практика, покладатися на совість таких видавництв вже давно не випадає. Надто великий потік книжок, які треба встигнути видати за пів року і продати за три місяці, інакше потім вони нікому не будуть потрібні. Надто низький рівень відповідальності, не кажучи вже про фаховість  окремих причетних до роботи над такими книжками виконавців. Надто байдуже всім, хто працював над тими книжками, окрім самих читачів, яким потім доводиться продиратися крізь хащі нечитабельних тексті, шпортаючись об невидалені промти для ШІ. Сумно.

Попри це, кількість нових видавництв, які виникли цьогоріч, перевищила навіть рекорди рекордних 2017–2018 років, коли, здавалося, нові видавництва з’являлися як гриби після дощу і за півроку-рік так само швидко зникали. Цінність цього діла залишається сталою і вираховується кількістю років, протягом яких існуватимуть новостворені учасники наших видавничих ігрищ, поділеною на кількість книжок, які їм вдасться видати до закриття чи продовження існування у нашому специфічному галузевому modus operandi. Вкотре хочемо зазначити, що книговидавнича справа – це не про сьогочасні й швидкоплинні тренди, і тим паче не про швидке збагачення, адже вкладені вже тепер у книжку кошти повертаються у кращому разі за два-три роки, а буває, що й не повертаються взагалі – тут уже як вийде. Тому видавнича справа – це про посидючість, зосередженість і довгий стаєрський марафон, на кінці якого, можливо, і вдасться увійти в кілька десятків тих, хто щасливо фінішує. А можливо, і не вдасться – тут усе залежатиме від дуже багатьох чинників, передовсім, від тієї ж зосередженості, впертості й бажанні довго бігти на великі дистанції.

Приблизно такою ж є ситуація з багатьма новими незалежними книгарнями, які активно з’являлися останніми роками і багато з яких оголосили про закриття у 2025-му. Як уже не раз зазначалося, книжкова справа залишається доволі складним і низькомаржинальним бізнесом, тож тут треба дуже сильно постаратися, аби книгарня могла більш-менш успішно існувати хоча б якийсь тривалий час. Аж надто багато факторів тут є принциповими і визначальними – місце розташування, дібраний асортимент, атмосфера книгарні, супутня кав’ярня, наявність якої вже стала майже обов’язковою передумовою успішного існування самої книгарні, постійне конкурування з онлайн-книгарнями за увагу і, що найголовніше, гаманець читачів. Усе перелічене дуже ускладнює функціонування цього бізнесу, і тому тут залишаються лише ті, у кого від початку було чітке розуміння того, в яку гру вони збираються грати, разом із таким само чітким і дієвим бізнес-планом, розумінням усіх тонкощів та особливостей галузі та вмінням налагодити співпрацю із видавцями. Вочевидь, не всі нововідкриті книгарні володіли таким набором, що й підтвердив цей рік.

Зважаючи на це, тут варто згадати про появу на нашому ринку нового дистрибуційного сервісу Буктікет, який цьогоріч запустив власник мережі книгарень Рідіт Дмитро Феліксов. За планом, Буктікет має стати великим дистриб’ютором, виконуючи роль медіатора між видавництвами і книгарнями. На закордонних книжкових ринках дистриб’ютори вже давно є дуже важливими і невід’ємними гравцям галузі, вони так само, як видавці і книгарі, мають вплив на ринок і певним чином формують його ландшафт. Як правило, дистриб’ютор закуповує у видавців одразу великі обсяги книжок, отримуючи натомість вигідні закупівельні ціни, після чого він формує для книгарень вигідну за цінами і якнайширшу за асортиментом пропозицію. Завдяки цьому книгарі не мусять у питаннях закупівлі безпосередньо контактувати зі всіма видавництвами, книжки яких вони хочуть продавати, домовляючись з кожним окремо про ціни, логістику тощо –все це швидко і централізовано вирішується з одним дистриб’ютором. У результаті від цього виграють всі учасники процесу – видавці мають стабільні гуртові продажі, книгарні спрощують собі роботу із пошуком і закупівлею асортименту, до того ж мають змогу закуповувати його дешевше, аніж це було б безпосередньо від видавництв. Така взаємодія особливо помічна і корисна невеликим незалежним книгарням, які не мають змоги закуповувати у видавництв одразу великі партії книжок і тому не можуть отримати оптимальної знижки. Дистриб’ютори можуть виконувати ще низку інших функції, але наведена вище – найголовніша в їхній діяльності. На нашому ж книжкову ринку досі була лише одна спроба зайти із цим сервісом – учасники галузі, які тут уже давненько, мають пам’ятати Книжкову Біржу, яка з’явилася, здається, 2015 року і того ж року припинила свою діяльність. Головною причиною такого невдалого заходу на наш тодішній ринок дистриб’ютора був невеликий обсяг цього ринку, за умов якого дистриб’ютор просто не міг забезпечити собі рентабельність. Тоді було на порядки менше видавництв і книгарень, набагато менше книжок, а їхні наклади також були геть не великі. Порівняно з тими часами, наш теперішній книжковий ринок виріс буквально в десятки разів, тож тепер, сподіваємося, він доріс до появи дистриб’юторів, існування яких може спростити і покращити життя багатьом гравцям ринку.

За останні роки книжкові блогери стали важливою та невід’ємною частиною книжкової спільноти і повноправними гравцями галузі. Натепер саме вони найактивніше і найдієвіше виконують завдання з пропагування читання і залучення нових читачів. Блогери проводять читацькі клуби, оглядають книжки, разом зі своєю аудиторією активно реагують на недопрацювання видавництв та книгарень, активно взаємодіють з видавництвами у промоції книжок, започатковують книжкові премії та відзнаки, проводять книжкові події – словом, виконують дуже великий і важливий обсяг маркетингово-освітніх завдань, в результаті сприяючи загальному розвиткові і зростанню нашого книжкового ринку. Книжкові блоги існують у Телеграмі, Ютубі і Тік-тоці, вони мають найрізноманітніше спрямування і тематику, їх сотні, і вони дуже різні – від зовсім нішевих, присвячених певним книжковим напрямам, і аж до великих загальних блогів, які висвітлюють все, що відбувається в галузі. Найбільшим блогом за кількістю аудиторії, який намагається фіксувати всі важливі та цікаві події на книжковому ринку, залишається Непозбувний Книгочитун у Телеграмі. Донедавна найбільша книжкова спільнота у Фейсбук Враження ЮА, на жаль, змушена була дещо пригальмувати свою активність через дивну і непояснювану політику того ж Фейсбук, але ця спільнота також є в Телеграм, тож підписуйтеся на них там. Окрім цього не можемо не згадати чудовий Ютуб-канал «Три кванти опівночі», який веде Дмитро Каджитський, проводячи просто колосальну роботу з висвітлення всього, що відбувається на ниві як зарубіжної, так і української фантастики. Фактично «Три кванти опівночі» перетворився на таку собі енциклопедію фантастики у всіх її можливих проявах, напрямах та жанрах, за що наша щира подяка Дмитру.

З традиційних джерел фіксування нашого книжково-галузевого життя-буття на думку спадає хіба що онлайн-медіа Читомо, яке існує і висвітлює події книжкового ринку вже близько п’ятнадцяти років, що, зважаючи на всі супутні умови та обставини, вже є неабияким звершенням – наша повага!

Те, про що ми писали у 2017–2019 роках, вже звична даність. Ми спостерігаємо, як сучасні українські письменники успішно конкурують із найвідомішими зарубіжними авторами за увагу нашого читача і навіть впевнено їх у цьому перемагають. Наклади найвідоміших сучасних українських письменників, таких як Ілларіон Павлюк чи Макс Кідрук, уже на порядки перевершили наклади найпопулярніших іноземних бестселерів, а самі письменники на своїх творчих вечорах, немов рок-зірки, легко збирають величезні зали. Ще кілька років тому, коли ми писали, що для того, аби стати повноцінними Акторами культури, українці мають стати цікавими самі собі, мають зацікавитися власними культурними здобутками, і лише потім вони стануть цікавими та актуальними для решти світу, ми навіть не могли уявити, що це станеться наскільки швидко і аж у таких масштабах. До того ж у приватних розмовах ми все частіше чуємо від багатьох і дуже різних сучасних наших письменників про постійне зростання з боку читачів зацікавленості їхньою творчістю. Так і має бути, тож ми тут справедливо цьому радіємо.

А ще цього року львівський Форум Видавців знову повернувся до свого класичного місця проведення у Палаці Мистецтв і формату з великим книжковим ярмарком. Ми, зі свого боку, дуже цьому радіємо, оскільки Форум є найдавнішим книжковим фестивалем, започаткованим ще на початку дев’яностих, коли українське книговидання робило лише свої перші кроки, книгарень майже не було, а для видавців це була чи не єдина змога побачитися зі своїми читачами. У ті часи за п’ять днів Форуму продажі дорівнювали продажам трьох, а то й п’яти звичайних місяців. Саме відвідавши уперше Форум, ми відчули ту особливу магію книжкової спільноти, вдихнули незвичайну, надто для того часу, атмосферу особливого свята для втаємничених, які займаються створенням сучасних українських книжок і сенсів, і вирішили для себе, що колись ми самі опинимося серед цих творців. Ці відчуття неможливо забути, як і неможливо переоцінити, тож ми дякуємо Форуму за збереження того особливого духу книжкового свята, який він проносить через десятиліття, і пишаємося, що причетні до цієї історії.

До речі, про книжкові фестивалі. Окрім трьох найбільших і найважливіших, про які ми писали на початку, їхня кількість цього року побила всі можливі рекорди. Здається, книжкові фестивалі проводилися мало не щотижня у всіх більш-менш не зачеплених війною регіонах. Виглядає на те, що це і є та сама культурна децентралізація, про яку всі раніше говорили. Проблема лише в тому, що видавці просто не можуть брати участь у такій кількості фестивалів, бо участь у кожному з них вимагає часу, ресурсів і підготовки, після чого у видавництв їх просто не залишиться на видання, власне, книжок. І це не залежить від розміру видавництв – це так само неможливо як для малих, так і для найбільших з них. Рішенням тут може бути залучення місцевих книгарень та культурних осередків, які будуть здатні певною мірою вирішувати питання присутності на фестивалях адекватного асортименту книжок, а також залучення місцевих бюджетів для можливості запросити цікавих учасників фестивалю і сформувати актуальну фестивальну програму.

А завершуючи тему книжкових фестивалів, хочемо додати, що ті речі, про які теоретизували, скажімо, році у 2018, вже стали дійсністю. Скидається на те, що видавці, та й уся книжкова спільнота загалом, перестали сприймати книжкові фестивалі і ярмарки як майже виключно канали збуту/продажу. Тепер для всіх стало звичною справою, що фестивалі – це насамперед важливі канали самопромоції видавництв, місце, де збираються разом всі учасники галузі – видавці і книгарі, письменники і перекладачі, редактори і культурні менеджери, книжкові блогери і представники галузевих культурних інституцій, ну і, звісно, читачі, від яких передусім і залежить успішність цих книжкових зібрань. Саме тут, на фестивалях, можна наживо побачитися й обговорити всі питання і гарячі теми, бо таке спілкування все ж дуже сильно відрізняється від онлайну і навіть часто допомагає дійти згоди у багатьох розбіжностях і непорозуміннях. Тут збираються свої, ті, хто так чи інакше залучений у наш чудовий і буремний книжково-видавничий світ. В інформаційно-віртуальну добу нам усім баркує живого спілкування, тож фестивалі у цьому стають дуже помічними.

Що стосується цьогорічних книжкових трендів, то окрім все ще масової присутності на полицях книгарень барвистих і ефектних, але доволі одноманітних зразків ромфентезі, жодних нових масових книжкових тенденцій цього року, здається, не виникло. Та й ромфентезі – це радше історія кількох попередніх років, аніж цього. Тут хіба що можна виокремити тему Різдвяних і Великодніх книжкових збірок, які цьогоріч видавалося щедро і багато великою кількістю видавництв – ми нарахували щонайменше п’ять таких нещодавно виданих збірок, але, зважаючи на кількість видавництв і книжок, що зараз видаються, їх, мабуть, ще більше. Горор і містика очікувано не стали масовими, хоча й відзначається повільне, але стійке зростання читацького інтересу до цього напряму. Фантастика відносно давно зайняла на нашому ринку свою стабільну нішу, і тепер ми у цьому не відрізняємося від решти нормального світу. Тема війни надто дражлива й болюча, до того ж ми самі щодня в ній живемо, тому тут навряд чи є шанси на якусь масову популярність, та й це було б дивно. Словом, виглядає на те, що після навали ромфентезі та їбліту книжковий світ завмер і тепер пильно вглядається у майбуття, намагаючись видивитися там майбутні тренди, щоб потім встигнути заскочити в новий щасливий потяг неймовірної популярності та шалених продажів. Залишається лише сподіватися, що ті майбутні тренди будуть до нас не такими нещадними, як попередні.

Водночас ціни на книжки, що невпинно збільшувалися протягом останніх років, цьогоріч зросли ще більше, про що читачі багато писали у книжкових спільнотах, зауважуючи, що тепер через високі ціни вони ретельніше обирають книжки і змушені купувати їх не так часто, як раніше. Це зумовлюється низкою об’єктивних причин, основною з яких є загальний ріст цін у країні, що воює. Передовсім це стосується вартості друкарських послуг, а також паперу, який друкарні закуповують за кордоном. Окрім того, за останні роки помітно зросла оплата праці залучених до книжкової галузі фахівців, яка раніше була ганебно низькою. Звісно, зарплата перекладачів, редакторів, коректорів, верстальників, книгарів та всіх інших працівників галузі й досі не досягла бажаного рівня, та, принаймні, зараз ми спостерігаємо бодай початок руху в цей бік. У всьому цьому є і позитивний момент, оскільки пристойна винагорода за працю стимулює надходження в галузь нових фахівців і ретельніше ставлення до своєї праці вже задіяних фахівців, що, знову ж таки, має позитивно позначитися на якості книжок. Звісно, це не завжди обов’язково саме так працює, чому ми за цей рік, на жаль, бачили багато підтверджень, та все одно процес рухається у правильному напрямі. Ми ж, зі свого боку, намагаємося тримати ціни на книжки на прийнятному, як для наших умов і купівельної спроможності, рівні, щоб наші видання були доступні якомога більшій кількості читачів.

Пам’ятаєте, як у минулорічних підсумках року ми писали про так звану програму «зміцнення національної єдності», яку проводив Мінкульт і про яку переважна більшість спільноти дізналася лише завдяки розслідуванню Ngl.media про розпил бюджетних коштів під час її реалізації?

Для тих, хто забув, лінк на матеріали розслідування: Бюджетне чтиво

Так ось, цього року те розслідування дало свої плоди, і поліція активно зацікавилася оборудками одного з фігурантів справи:

Поліція розслідує розтрату коштів у межах програми “Книга для зміцнення національної єдності”

Схоже, нарешті з’являється розуміння, що розкрадати державний бюджет, реалізуючи сумнівні оборудки і прикриваючись при цьому нещирими й пафосними деклараціями про «важливу культурну місію» стає складніше, а інколи навіть небезпечно. Сподіваємося, що цей небувалий у новітній історії нашого книговидання прецедент дещо остудить запал загребущих корупційних клешень, які всю дорогу звикли тишком-нишком пиляти держбюджети і видавати під спеціально створені програми нікому не потрібне халтурне читво, яке потім щасливо догниває на складах або ж навіть виявляється виданим лише за документами. Побажаємо успіхів усім сторонам цього захопливого дійства і сподіваємося, що, на відміну від одноіменної програми, це справді зміцнить нашу національну єдність.

З часу повномасштабного вторгнення ми мірою наших сил продовжуємо допомагати нашим друзям у війську, збираючи кошти на військові потреби під час проведення у нашій видавничій інтернет-книгарні традиційних акцій, присвячених Зимовому і Літньому сонцестоянням, Весняному й Осінньому рівноденням, а також на Чорну п’ятницю. Цього року, окрім переданих у військові підрозділи книжок, нам вдалося зібрати і передати загалом 579 000 грн:

– 100 000 грн під час проведення акції Весняного рівнодення для нашого давнього друга Дмитра Шпаковича та його побратимів на Донецькому напрямку;

– 120 000 грн під час проведення акції Літнього сонцестояння для друга і працівника нашого видавництва, який наразі перебуває у війську, Артема Прончакова та його побратимів на Сумському напрямку для закупівлі старлінка і генератора;

– 105 000 грн під час проведення акції Осіннього рівнодення на ремонт авто підрозділу аерозвідки «Собаки Шукаки» 406 ОАБр;

– 103 000 грн під час проведення акції Чорної п’ятниці на придбання автомобіля для нашого родича і друга, командира розвідувальної роти 143 ОМБр Бориса Малафія та його побратимів;

– 80 000 грн під час проведення акції Зимового сонцестояння + наші книжки для поповнення бібліотеки Хорунжої служби 3 ОШБр;

– Окрім того, ми зібрали 71 000 грн з розіграшу наших раритетних книжок для придбання Мавіка теж для 143 ОМБр.

Дякуємо нашим Воїнам за захист!

Усе це стало можливим завдяки вам, нашим читачам, це наші спільні з вами здобутки – дякуємо, що активно купуєте і читаєте наші книжки, даючи нам можливість докладатися до найважливішої для усіх нас сьогодні справи.

Ось таким був для нас цей книжково-видавничий рік, таким ми його запам’ятали і такі його особливості для себе відзначили. Можливо, ми випустили з уваги щось важливе і цікаве – тоді пишіть у коментарях, будемо обговорювати.

Попереду новий рік і нові книжки, про які ми, як завжди, розповімо десь у середині січня, коли почнемо оголошувати передзамовлення на наші нові видання, а їх у нас ще буде і буде.

Дякуємо, що цього року були поруч, і сподіваємося, що залишитеся з нами і в році наступному, бо ж попереду усе найцікавіше!

Побачимося!