Уперше мені потрапила до рук книга, яку мусила читати з перервами на іншу літературу, настільки насиченою вона видалася. А ще — досить величенькою за обсягом, тому й вийшов у мене Екзюпері-марафон у півтора місцяца, а в тих, хто читає мій Інстаграм та Телеграм, де я ділюся цитатами, спілкування з цим письменником-філософом розтягнеться на півроку, бо нічого мені не кортіло цитувати в такій кількості, як “Цитадель”.
Взагалі-то у книзі є сюжет, що б там не говорили про чисто філософський трактат. Є місто посеред пустелі, є храм у ньому, є володар, є солдати, котрі захищають місто, і генерали, які ними керують. Є вчені-логіки й учені-геометри, і філософи також є. Є прекрасні жінки — дружини, хазяйки, танцівниці й невольниці, і наречена володаря, якої він дуже прагнув. І бербери, котрих прихистили в цьому царстві та забезпечили всім необхідним, крім одного — прагнення до змін, також є. Й батько володаря — мудрець, який навчив сина всьому й продовжує це робити надалі. Й ремісники та митці — мешканці міста-цитаделі. Й жителі оазизу, захопленого військом володаря, й мешканці фортеці, оточеної ним…
Але найбільше в романі все-таки не подій, а отих самих розмірковувань, за які й цінується книга. Зізнаюся: далеко не з усім я погоджувалася й далеко не все сприймала як мудрість. А ще мене втомлювали часті повторення однієї й тієї ж сентенції з деякими варіаціями. Мабуть, Сент-Екзюпері також вважав, що повторення важливе для засвоєння знань)))
А вони дійсно важливі, бо про головне в житті — саме життя. Про те, як його провести повноцінно, а не просто проіснувати. Про реалізацію особистості. Про творчість й акт творення. Про любов до жінки й до роботи. Про виховання й навчання дітей і про любов до них — так, знову про неї. Про любов до життя взагалі, бо інакше воно втрачає сенс. Про сенс, ціль і мету, й платню за їх досягненя, і про ціну, яку ми готові (чи ж ні) заплатити за те, аби досягти їх. Про дружбу й ненависть… Та годі перелічувати — у цьому монументальному творі є про все на світі. Потрібно просто читати — й поміж рядків також. А ще — перечитувати, бо наше сприйняття усього, й книг також, дуже змінюється залежно від життєвого досвіду. Тож десь у далекі-далекі читацькі плани записую: обов’язково перечитати “Цитадель” Антуана де Сент-Екзюпері…
Автор: Iryna Khomchuk
Джерело: Сонячна скарбниця
